Мама сама розповідала, що чула в черзі, як один чоловік казав, що їдять фрукти лише після того, як зіпсуються. Прикол в тому, що й у нас так виходить. Батьки понакупляють і чекають поки загниє. Нашо так робити? Ще й самі їсти не хочуть. А купляти, щогб викидати — це марна витрата грошей.

Звичайно, це не означає, що все треба одразу з'їсти. Але якщо фрукти швидко псуються, то потрібно їх або в холодильник, або вживати.

Фоточки з нещодавнього походу в ліс.

Грибів у лісі дуже мало. А опеньків аж один.

Ну, хоч пройшовся знайомими і новими місцями. За звіт не дотягне. Та ще й розбираюсь з перенесенням фоток. Тому запощу тут.

Фотік не взяв. Тому знімки на телефон.

По дорозі в ліс. Дорога — [censured]! Машини "літають". А ще ж туман — а їм пофіг.

Напередодні того, як дізнався про зміну умов на Флікрі, встиг сходити з батьком у ліс. Правда я більше фотографував, ніж збирав. Але сам знайшов пару літніх опеньків.

Фоторепортаж швиденько опублікував на ЖЖ. Почитати можна тут.

Потім, правда, фотки довелося розміщувати на хостингу блогів (поки облаштовуюсь на новому сайті).

Запощу і тут декілька картинок.

Величезний мухомор.

Листя вже попадало, а ягоди черемхи ще висять.

Думаю, може ще сходити по гриби. Але робота. І фотки треба переносити.

Все колись закінчується. Батьки вже старі. Брат хоче десь взяти гроші. Тож дилема: що продати? Дачу, машину? Все шкода.

Якось заміряв рівень цукру — був у нормі. А це наміряли аж 12. Звідки? Ну, правда, вночі зжер мед, а напередодні ввечері — цукерку. Пару днів не їм солодощів. Трохи знизився. Але все одно, забагато. Підшлункова, сцуко? Можливо, це після декількох отруєнь. Хоча, після 30-ти болячки якраз і збираються.

Напевно, треба переходити на дієту. Мінімум спагетті, макарон і навіть хлібців. Ніякого меду. Цукерки — одразу нафіг. Краще несвіжий подих, ніж цукор.

Радіоточка запрацювала! А я вже думав, що проводове мовлення вже тю-тю. Навіть відмовлялися від послуг.

Дізналися про працюючу радіоточку несподівано — принесли платіжку. Дивну, бо нарахована, а до сплати — 0. Можливо, зробили перерахунок?

А взаглалі незрозуміло, як могли прислати платіжку, якщо прийняли заявку про відключення?

Знову взявся за старе. В сенсі, за стару звичку, і за старі дописи. По автомобільній виставці підказали неточності (ну, я ж не спец по усім маркам). Підправив.

Потім дивлюся, забув правильно відкоригувати посилання на знімок. Дивуюсь, як не помітив — перед публікацією ретельно вичитую. Мабуть, поспішав.

А ви як, редагуєте старі записи?

Триндець якийсь. Вчора був день фіговий. Сьогодні теж. Пішов думав подивитись, чи можна полазити по ДОТам. Так, сцуко, залізничний насип. Об щебінку, якось ступив не так. Коротше, мабуть потягнув зв'язки на щиколотці. Так шо тепер кульгавий. Я сказав: кульгавий! Казав же: нах кросівки?! Сподіваюсь, само пройде. Бо болить лише при різких рухах.

Тепер не скоро кудись виберусь. Хоча ніхто і не запрошує.

Так що можна доробити завдання по роботі. А ще взявся записувати новий танцювальний сет.

P.S.: Вдома ще пересварились (вже помирились) через те, що мама поперекладала речі, що фіг знайдеш.

Спасибі базару (точніше, суботній ярмарці)! Поки ходив з мамою по базару так все остогидло, що навіть виставка собак не зацікавила. Більше 2х годин топтатись заради обновок — це [censured]! А мамі ледве не стало погано.

Додати до цього зіпсований настрій — на роботі "загон": підказали як робити швидше — а воно насправді геморно. І розклад такий: або весь сайт робити, або нічого. Ну і похрін. Як буде — так буде. В житті так і буває: якщо фігня — то по всім фронтам.

Найулюбленіше (підкреслюю — найулюбленіше) мамине заняття — розрібання хламу. І те, що ремонт робили хрін зна коли ще не означає що не треба періодично перебирати шафи, тумбочки і полички. Але цього разу дісталася до загашників. Дістали такі раритети! Шкільні підручники, календарики, радянську техніку. І ще багато чого. Одним словом двома словами — спогади дитинства.

Як валіза без ручки — викидати шкода, а залишати нема для чого.