хочу сюди!
 

Наталія

43 роки, овен, познайомиться з хлопцем у віці 40-45 років

Замітки з міткою «туризм»

Германия. Замок Франкенштейн (Frankenstein Castle)

Германия. Замок Франкенштейн (Frankenstein Castle)

Германия. Замок Франкенштейн (Frankenstein Castle)

Замок Франкенштейн (Frankenstein Castle) расположен к югу от германского города Дармштадта, в земле Гессен (Darmstadt, Hesse, Germany). Кстати, места эти славятся и другими средневековыми замками, и вся атмосфера горных ландшафтов этого места словно проникнута рыцарским духом.

Германия. Замок Франкенштейн (Frankenstein Castle)

Германия. Замок Франкенштейн (Frankenstein Castle)

Впрочем, говоря о замке, который называется Замок Франкенштейн, можно не сомневаться, что название уже само по себе дает настрой на страшные, но притягательные тайны, ужасные истории и загадочные события, происходившие в этом средневековом логове. Читать Далее...

Тоннель любви на Украине в городе Клевань

Тоннель любви на Украине в городе Клевань

Тоннель любви на Украине в городе Клевань

Недалеко от города Клевань, что в Ровенской области, находится одно из самых романтичных мест Украины – заброшенный железнодорожный путь длиной в два километра. Читать Дальше...

Невідома Украіна

Пропоную усім ,хто не байдужий до красот України ділитись враженнями й фотографіями з відомих і невідомих місць ,де можна відпочивати, ходити в турпохід,плавти , загоряти й просто провести гарно час.

Про разное, но в целом про весну.

Начну со вчерашнего Первомая. В Севастополе было тепло как летом, и это было хорошо. Фотографии в основном делал телефоном, так что за качество глубокий пардон. 











Всё очень спокойно, не агрессивно, и я бы сказал, душевно. 
Подготовка ко дню Победы - к набережной пригнали понтон. Что на нём будет, лично мне неизвестно. То ли представление, то ли, напротив, зрительские места. 





Графская пристань. Думаю, что пивная бутылка оставлена кем-то из несознательных взрослых smile







Праздники только начинаются. Впереди Пасха, день освобождения города и день Победы. Хороший месяц - май.

Часть вторая, краеведческая.
 
Позавчера, то есть 30 апреля, выбрались во внутренний Крым. Прошлись от села Залесное (рядом с Мангупом) до Эски-Кермена и далее свалились в Терновку. Бездушные снимки не могут передать аромата полыни, пения птиц и прочего трепетания молодой листвы. Тем не менее выкладываю - а что делать?

Храм Трёх всадников у подножия города оказался заперт на два замка. Но как уйти без фотографий знаменитых фресок? Пришлось просовывать руку с камерой в отдушину.



Георгия видно хорошо, а вот где всадник с младенцем на руках, я и не разобрал. Вход на Эски платный, 20 гривен с носа. Но это, думаю, правильно. На плато чисто, мусор убирается, маршрут размечен и снабжен щитами со схемами и археологическими комментариями. 



Колеи в камне. Сколько повозок здесь проехало? Главная улица.





Старался снимать так. чтобы в кадр попадало поменьше людей. Но создать иллюзию затерянного мира, конечно, невозможно. Туристов очень много и на плато, но еще больше внизу. Группы идут в основном на Пятую балку, с большими рюкзаками, палатками и почти непрерывным потоком.








Стены казематов сложены мягким известняком. Масса окаменелостей, что-то вроде нуммулитов (поправьте, если это не они).



Дырки в крышах пещер можно выделять в отдельную тему smile Отверстия под опорные балки, световые люки и Бог весть ещё какие.







А здесь что-то похожее на древнюю обсерваторию с разрушенным куполом. Но это, конечно, не обсерватория. Нужды жителей были более приземлёнными.







Осадный колодец. Стёртые ступени уходят в темноту. Сейчас воды на дне нет, но в средние века там был перехваченный строителями родник.





Казематы постепенно разрушаются. Вот остаток стенки, до странности похожий на драконью голову.



Городище заросло лесом. Много цветов. Пионы, ландыши, ятрышник. 







Уходили из Эски-Кермена под вечер, уже беспокоясь о последнем автобусе на Севастополь из Терновки. Для экономии времени решили пройти по незнакомой дороге, перевалив куэсту напрямую по просеке. Перед подъёмом остановились передохнуть в некотором сомнении - будет ли наверху подходящий спуск с обрывов? Сумерки на носу уже. Проблема решилась как по волшебству: по просеке вдоль ЛЭП навстречу осторожно спускался по камням чёрный лендровер. На бортах эмблемы - Контрольно-спасательная служба. Приятный сюрприз. Дорога, как выяснилось, вела прямо в Терновку.



Чуть больше снимков из Эски-Кермена в этой папке.

Удачи и хороших праздников.

Скелі Мопра


На сході України в Кривому Розі, знаходиться унікальний природний геологічний пам'ятник скелі Мопра. Вони складаються з двох масивів, тик званих Велика і Мала Орлінка.
Мала Орлінка висотою 10 метрів особливо цікава, вона розташована поряд з древніми печерами і гротами. В цих печерах більше трьох тисяч років тому жили скіфи, потім слов'яни-уличі добували залізну руду. В 16-18 століттях їх облюбували козаки і облаштували тут свою скарбницю, яку надійно укріпили. Детальніше тут

Підгорецький замок

В селі за 20 км. на північ від Золочева і за 24 км на південний схід від Бродів розташований Підгорецький замок, який є одним з найкращих в Європі зразком поєднання ренесансного палацу з бастіонними укріпленнями. Побудований за проектом відомого архітектора Андре дель Аква за вказівкою коронного гетьмана Станіслава Конєцпольського. Замок в Підгірцях, разом з замками Золочева та Олеська, творить так звану Золоту Підкову Львівщини ( автор ідеї Герой України, Борис Григорович Возницький). 


До Олеського замку лише 6 км, польовою дорогою; в селі є ще Підгорецький пивзавод, збудований в середині XVIII ст. графом Вацлавом Жевуським, поряд хутір Гута ( колись видобували руду і виплавляли залізо) та Василіанський монастир в Пліснеську (за 1,5 км від дороги). В селі збереглись фортифікаційні вали давньоруського міста, укріплення якого складалися з семи рядів валів, які остаточно сформувалися в ХІІ-ХІІІ ст. 


Якесь дворище Батиїв уперше згадане в актах Бродських у 1445 р. Можливо, це латинська назва укріплення на Підгорецькій горі. В 1440 р. польський король Владислав Варненчик дарував навколишні маєтності Янушу Підгорецькому. детальніше тут

Дністровський каньйон


Ріка Дністер тече в каньйоноподібній долині, а стрімкі береги досягають від 100 до 250 метрів над водою, утворюючи багато звивин – меандрів. На території Дністровського каньйону знаходиться близько 100 пам’яток живої та неживої природи світового значення. В цій місцині збережено унікальні еталони відслонень гірських порід. Дністровська долина з її унікальними ландшафтами володіє своєю мальовничою неповторною красою та особливим індивідуальним шармом. 



Найцікавішою і наймальовничішою ділянкою Дністра є його відрізок у 250 км від гирла Золотої Липи до гирла Збруча – Дністровський каньйон, який є одним з найбільших в Європі. Природа навколо каньйону надзвичайно мальовнича , оглянути її можна найкраще з човна, адже так можна милуватися обома берегами відразу.  Детальніше тут








Жовква -місто-фортеця



Жовква належить до небагатьох міст-фортець, де майже повністю збереглися стародавні споруди. Раніше на територію Жовкви можна було потрапити лише через одні з чотирьох воріт - Львівські та Туринецькі, втрачені за хід історії, а також існуючі до сьогодні Звіринецькі та Глинські ворота. Найреспектабельніші міські будинки Жовкви були зведені по периметру Ринкової площі, в місці, яке називають Старим містом. Тут же стояв і розкішний замок - резиденція Станіслава Жолкевського, католицький костел і особняки найбагатших міських купців. 

Мандруючі туристи по Західній Україні можуть оглянути головні визначні пам'ятки Жовкви, включаючи архітектурний ансамбль покритої бруківкою Ринкової площі, та розташований в історичному центрі старий замок в стилі ренесансу, ратушу та міські ворота, привабливі зовнішнім виглядом старовинні житлові будинки. До тепер домінуючою будівлею в ансамблі Ринкової площі залишається католицький костел Святого Лаврентія, побудований на пагорбі, що привертає увагу туристів завдяки такому розташуванню.  Детальніше тут

Софійський собор

Софійський Собор, також відомий як Софія Київська – це християнський храм у центральній частині Києва, один з небагатьох вцілілих із часів Київської Русі. Собор є пам’яткою української архітектури та монументального живопису 11-18 ст., і входить до Світової спадщини ЮНЕСКО як культурна пам’ятка. Світова спадщина ЮНЕСКО (Організація Об’єднаних Націй із питань освіти, науки та культури) – це видатні культурні та природні цінності, що становлять надбання усього людства. Окрім Софійського собору і прилеглих монастирських будівель, які входять до Світової спадщини ЮНЕСКО входять разом із Києво-Печерською Лаврою, до неї належать ще 4 пам’ятки: 3 культурні та 1 природна, а саме – історичний центр Львова, Резиденція Буковинських Митрополитів у Чернівцях, геодезична дуга Струве та букові праліси Карпат.

Софійський собор є однією з найголовніших християнських святинь, історичним центром Київської митрополії. Саме Софійський собор вважають найстарішою спорудою Києва. Його збудовано за аналогією Софійського собору в Константинополі як головний храм держави. Софійський Собор знаходиться на території Софійського монастиря і входить до складу Національного заповідника «Софія Київська», до якого також належать Золоті ворота, Андріївська церква, Кирилівська церква та Судацька фортеця. Сама Софія Київська складається з самого собору, дзвіниці, Будинку митрополита, трапезної церкви, братського корпусу, бурси, консисторії, Південної в’їзної вежі, Брами Заборовського, келій, монастирського готелю та пам’ятної стели бібліотеці Ярослава Мудрого.

У «Повісті минулих літ» 1037 рік вказаний як дата заснування Софійського собору, натомість у Новгородському літописі це 1017 рік. Засновником собору вважається київський князь Ярослав Мудрий, хоча є версія, що засновником був князь Володимир. Храм присвячено Софії – Премудрості Божій. Багатогранністю цього поняття пояснюють грандіозні розміри та складну структуру собору з тринадцятьма банями. Інтер’єр Софії відтворює середньовічну модель Всесвіту, а її зовнішній вигляд – образ Граду Божого. При Соборі велося літописання, були створені перші відомі на Русі бібліотека та школа.
Софійський собор був свідком багатьох визначних історичних подій. Тут висвячували київських митрополитів і коронували князів – наприклад, Володимира Мономаха, який тут же і похований. Також тут похований і князь Ярослав Мудрий. У 1169 році Київ захопив і зруйнував князь Андрій Боголюбський – Софійський собор було пограбовано, вкрадено всі цінні золоті речі та релігійні реліквії. У 1240 Київ захопив хан Батий, та собор встояв, хоча був зруйнований і пограбований. І хоча у 14 ст. собор ремонтували, у 15 ст. Київ вкотре був розграбований і спалений, і протягом наступного століття собор залишався без догляду. 
Відродження Софії Київської пов’язане з київським митрополитом Петром Могилою, який здійснив ремонт і оздоблення собору. Навколо було споруджено монастирські будівлі, територію обнесено високою огорожею. До робіт Петро Могила залучив відомого італійського архітектора Октавіано Манчіні. У 1638 році в Соборі засновано чоловічий монастир. На межі 17 та 18 ст. ремонту Софійського собору сприяв гетьман Іван Мазепа – тоді було змуровано нову дзвіницю і позолочено головний купол. У 1697 році дерев’яні будівлі Софійського монастиря згоріли у великій пожежі, будівлі було відновлено та зведено нові вже у стилі українського бароко. У 1786 році монастир закрито.

У 1917 році в Софії Київській було миропомазано Павла Скоропадського, а у 1921 році тут відбулося всесоборне висвячення протоієрея Василя Липківського на Митрополита Київського та всієї України. В радянські часи собор був під загрозою знищення, та Всеукраїнська академія наук створила Софійську комісію, що врятувала собор від знищення, і у 1934 році територію Софійського монастиря оголошено Державним історико-архітектурним заповідником. Утім, комуністичний уряд заборонив богослужіння в соборі, всі золоті та срібні цінності було конфісковано, іконостаси – розібрано, все інше – спалено. У 1941 більшовики намагалися замінувати та підірвати Собор, але, на щастя, їх спроба була невдалою. Під час німецької окупації Києва у 1941-1943 роках, більшість експонатів Софійського музею, частину ікон та фотоархівів вивезено до Німеччини. 
Нарешті, у 1990 році Софійський собор і прилеглі монастирські будівлі були занесені до переліку Світової Спадщини ЮНЕСКО. У Софії Київській збереглося 260 кв. метрів мозаїк, кожна з яких має написи грецькою, що пояснюють її сюжет, і 3 тисячі кв. метрів фресок. Тепер це – Національний заповідник «Софія Київська», відкритий для відвідування щодня, окрім четверга.

На Цейлон за чаем. Часть 4 - В поисках принцессы Канди.

Начальная часть
Предыдущая часть


Выехав из Пиннавелы гид сообщил что следующая остановка через 30 минут в Саду пряностей, но перед этим заедем на смотровую площадку, пейзажи посмотреть. По дороге гид рассказал о краткой истории Шри-Ланки в весьма интересной форме: "сначала пришли голландцы и начали рассказывать как надо жить нам, потом пришли португальцы и сказали что мы жили не так а надо вот как, ну мы им и поверили, ну а потом англичане, которые сказали что вы жили все время не так, а надо вот как мы вам принесем процветание...жили мы и с ними...в итоге мы решили не кого не слушать, провели войну и выгнали всех, теперь правим сами". Прослушав курс начинающего историка мы прибыли на смотровую площадку. 

На смотровой площадке.





Вблизи деревья в горах очень напоминают наши.
Ну вообще-то "смотровая площадка" оказалась просто обочиной трассы.

Вид "налево". Китайский Geely также привез бледнолицых. 

Вид направо. Наша Toyota и прицепившийся ко мне лоточник (он стоит и  смотрит "с верностью" мне в лицо, рядом) со всякими "не помню чем, но барахлом".

Вдоль дороги как и практически везде не Ланке расположились базары. 

Частный пассажирский автобус. 
Пока спутница моя фоткала обезьянок и пейзажи, я фоткал "все что можно". Например автобус))) Автобусы на Ланке есть двух типов частные и государственные. И те и те на 99% одного производителя индийской Ashok Leylend приблизительной стоимостью в 30 000 убитых президентов США. Гид брезгливо сказал что они дешевые и без удобств (кондиционера и нормальных сидений). Я вспомнил про наши "Богданы" с "Лазами" и скромно промолчал. Что он там говорил про кондиционеры и цену в 30000?Похожи на наши, мы ж "эвропейцы". Государственные автобусы имеют только красный цвет, все остальные частные. Цена проезда варьируется в зависимости от расстояния. Минимально это 6 рупий (110 рупий = 1 доллар США). В частных тарифы повыше, но ходят они лучше. (украину не напоминает? только цены смешные). Автобусы ездят с открытыми дверями, а местами и переполненные и с "торчащими" в дверях пассажирами. 
Приехав в "Сад пряностей" который представляет собой вроде как чей то небольшой сад возле дома... я остался пить чай, принесенный хозяевами под хлебным деревом вместе с гидом. 

Зрелый и недоспевший плод хлебного дерева.

Моя же спутница отправилась с служащим сада осматривать кустики пряностей всяких. К сожалению она  запомнила из огромного количества кустиков и деревьев всего лишь два...

Так растет кофе.

А так растет черный перец.

Отбившись от предложений покупки пряностей мы отправились на чайную фабрику в окрестностях Канди.

Продолжение

Фотосъемка:

                          фотоаппарат
Sony Cyber-Shot DSC-W120 Pink  
                          фотоаппарат Olympus MJU 760 Digital