Я вже давно сумую за цим відкритим
у Ворді аркушем. Мені хочеться заповнити його дрібним шрифтом та залити легкими
думками. Думками про осінь та рівноправність усіх пір року, про чесність і
порядність, їх відсутність у моєму житті. Хотілося почути нервове стукотіння
нігтів по клавіатурі ноутбуку, відчути його тепло на моїх колінах, легкий подих
кулера, але постійно було чомусь ніколи. Ніколи ввімкнути музику, навіть коли
навушники вже загубилися в мушлі равликів моїх вух, ніколи насушити...
Читати далі...