Спи, маленький, будь ласка, час настав добрих див: Розповім тобі казку про мишей та котів, про веселі пригоди, про удачу та сміх. Чуєш, сон тихо ходить? Він сьогодні про них.[Приєднана картинка]

не підказує нумерологія гороскопи теж не утішення: хоч в свободи проста технологія хто в нас любить прості рішення? нам бо ж треба орду дикую щоб вродили хрести рясно у багно неодмінно пикою щоб до крові і щоб невчасно щоб роботи було лірникам щоб трусилося все думами щоб клялися у них здирники що до пекла женуть тлумами щоб і крихти не було щирого щоб робилось усе зопалу де ж узятись отут ирію? чом не взятись отут попелу?

Якась настала дивна ера: щодня у хама торжество. і не бере його холера, і не міняється єство. Його релігія – сваволя. Його бажання – то святе. А раптом що, то знову доля у всьому винною буде.мал. Василя Шульженко[Приєднана картинка]

Холодний дощ небесна сіє вата. Виблискує квадратиками брук. Така печаль – на слово полювати, коли воно відбилося від рук. Десь ходить, наїжачене і дике, обламуючи пальчики суцвіть, Або комусь чужому тихим криком у душу розтривожену кричить. Було ж отут – і ось уже в тумані занурених у темряву віків, Не допоможуть й тисячі капканів розкиданих по світу словників. Ну де ж ти, слово? Де твоя криївка? Окрай яких ти грієшся багать...

Читати далі...

Живеш неначе у пустині,де все спинилось, навіть час.Довкола стіни, стіни, стіниіз матюкливістю образ.У крісла всілись ліцедії,жерці фантастики і зваб,І кожен каже що месія,хоч у душі звичайний раб.[Приєднана картинка]

Майже ніч. Майже сон. Майже снігрозпустив по-під хмарами крила.На дахи час потомлений лігі фантазій напнулись вітрила.На покинутих контурах клумб,де й посохлої квітки немає,песенятко - самотній Колумб,щось уперто і довго шукає.[Приєднана картинка]

Прозора ніч, а місяця не видко (лише відбиток зоряний у склі), І чути як за стінами сусідка Вже вкотре крутить фільм про Амелі. Їй хочеться, напевне, до Монмартру, Схвильовано почути там «je t’aime», Сходити до якогось ще театру І потонути в морі хризантем. В сусідчинім бажанні стільки смутку, Оскільки вже давно відомо їй, Що завтра будуть чай, під’їзд, маршрутка Із сірими обличчями. Без мрій.Малюнок olivkus спеціально до вірша[Приєднана картинка]

Ще мить, ще крок І місто зникне, Потоне в глибині Чорнил, Проріжуть ніч Вогнями вікна Та світло зоряних Горнил. І муза зійде урочисто, Підставить почуттям Плече, Замісить слів Пухнасте тісто Та ще й молодикаСпече.[Приєднана картинка]

Я ніч ціджу мов кит планктон – Скрізь зуби, Гуляє погляд мій На поводку, Слова перебирають мовчки Губи І літери ховаються В рядку. І десь в рядках, Поміж чорнильних зойків, Зустріти можна навіть Позитив. Вже сон втомився гнати мене В койку І під вікном –Кохання у котів.[Приєднана картинка]

А де б мені таку дістати силу, Таку непереборну часом міць, Аби донести гідність до могили, Не спокусившись звабою дрібниць? Щоб я зумів пройти свою дорогу, Ковтаючи трудів гарячий піт, Побачити в кінці, нарешті, Бога,І повернути даний Ним кредит.[Приєднана картинка]