хочу сюда!
 

Оксана

37 лет, дева, познакомится с парнем в возрасте 40-47 лет

Муки творчості

Холодний дощ небесна сіє вата.

Виблискує квадратиками брук.

Така печаль – на слово полювати,

коли воно відбилося від рук.

Десь ходить, наїжачене і дике,

обламуючи пальчики суцвіть,

Або комусь чужому тихим криком

у душу розтривожену кричить.

Було ж отут – і ось уже в тумані

занурених у темряву віків,

Не допоможуть й тисячі капканів

розкиданих по світу словників.

Ну де ж ти, слово? Де твоя криївка?

Окрай яких ти грієшся багать?..

Воложить дощ. Виблискує бруківка.

І тільки ноги лунко тупотять.


5

Комментарии

18.05.20, 20:09

Нормальна поезія, нарешті!
А то понаписують майстри, якоїсь трахомудії, що тільки посвяченим зрозуміло, в чому тут краса і де складність

    28.05.20, 20:21

      38.05.20, 21:23Ответ на 1 от Акварель

        48.05.20, 21:24Ответ на 2 от Hrab

          58.05.20, 21:43

          Гарно. Замріяно. Але трішки сумно... Відчуття таке ніби сама пройшла тією бруківкою.