Лютневий день дзвенів сльозою, Ставав реаліями сон, В якому янгол із косою Кривавих жнив почав сезон. Кружляли ворони. Мовчали. Пашіла гумою роса. Під градом із свинцю і сталі Летіли душі в небеса. Сплітались сила і безсилля, Тинявся вулицями гнів, І неба тануло вугілля, І жар бруківки пломенів.[Приєднана картинка]

Не заздри розумному, Розум – то кара За скоєний предками гріх, Це він насилає Надії примари, В баранячий скручує Ріг. Із розумом завжди У сумнівів свято Та розпачу чути Виття, А якщо до нього Ще совість додати, То пекло будеЙ за життя.[Приєднана картинка]

Женучись за світилом слави Та его тішачи своє, Я врізав соло в дві октави (на більше горло не дає). Напнуті дзеленчали струни, Гітара плакала романс, Ліпила ніч на вікна руни Зі снігу (від зими аванс). Я проганяв нудьгу і біди, Бо ж не пішак – козирний туз! І чемні мучились сусіди,Клянучи всіх на світі муз.[Приєднана картинка]

Не треба нині полонезу, Цих гонорових пишних нот, Сьогодні модно бути Крезом, Радіти шереху банкнот, Ловити вдачу, шимка грати, Тримати нерви на межі, І на душі носити лати З червоним порохом іржі, На ближнього гострити лезо, Не цінувати кожну мить… Не треба нині полонезу,Шляхетність надто міцно спить.[Приєднана картинка]

Холодний погляд. Сигарета. Тремтіння втоми на чолі, Навіщо, пані, Вам планета? Що Ви забули на Землі? Дістали де Ви стільки сили, Що я не бачу Ваших сліз? За що забрали Ваші крила І з неба кинули униз? Можливо, Ви на мрію схожі, На сенс у жаданій судьбі, Але я Вас не потривожу, Бо мрійник з мене так собі…[Приєднана картинка]

Ти завтра мене Не шукай, Мене не буде У місті, Піду я на гору Синай, Де хмари живуть Барвисті, Де небо чекає Нас, Все просто і без Омани, Де сиплеться пилом Час, І вітер розносить Манну. Образи, молю, Не тримай, Є й так негаразди На світі, Піду я на гору Синай Із древнім кущемГоворити.[Приєднана картинка]

В замку Шарля Кастельмора Не гуляються бали, Миші з’їли все в коморі, Млин – сусідам віддали. І селяни вже забули Як на панщину іти, Став втопився у намулі, В стайні – лігво самоти. Парк не знає про забави, Звір – неляканий в лісах, Шарль свою воює славу У віддалених краях. Може й вже вмостивсь лежати, Перевтомлений, в землі… Зиск і з того будуть матиНенажери-королі.Шарль Ож'є де Батц де Кастельмор - реальна історична особа, маршал Франції, герой книг...

Читати далі...

Якщо можеш – пиши, хоч трішки. Двійко слів: як живеш і дата, І листи відправляй хоч пішки, хоч на хвилі морській горбатій, черепахою, вітром, возом, хоч би натяком, хоч луною, Бо інакше я втрачу розум, стану деревом чи стіною, самоти переп’юся лишку, до мовчання піду на страту… Якщо можеш – пиши, хоч трішки.Двійко слів: як живеш і дата.[Приєднана картинка]

Може ти голос забутих предтеч, Може ознака мого божевілля, Музо! Віддай-но загострений меч, Буде у мене зі словом весілля. Стану із ним лікувати сліпих, Стану трусити роки та епохи, Стану рубати пустих та дурних, Може і сам зрозумію щось трохи. Чуєш, як в небі голосить сурма, Янгол читає невидимий треби? Музо! Дай меч, бо у мене нема Більш сподівань ні на кого, крім тебе.[Приєднана картинка]

Живу як всі. Чекаю дива. Гадаю, сьорбаючи чай, Чи прийде диво чорнобриве, Чи скаже тихо: Зачекай, Я поки що іще на небі, Розмову з янголом веду, Закінчу і злечу до тебеІ вже нікуди не піду.[Приєднана картинка]