Допоки існує світ, І зорі цвітуть охайні, Для щастя потрібен кіт, Щоб мріяти з ним про файне. Потрібна іще луна, Та щирі нові ідеї. І миша, хоча б одна, Бо як то коту без неї?[Приєднана картинка]

Чомусь згадалось як давно, заради інтересу, Знімалась мишка у кіно, і грала там принцесу. Не шкодувала теплих слів, не вимагала трону, А кіт принцесі тій служив – відлякував дракона.[Приєднана картинка]

Вечоріє. Жнива, жнива. Поле золотом щедро вмите. Підбирає душа слова, що зуміють її зігріти. Сонцем дивиться небокрай. Ліс в потертій стоїть сукенці. І заварює осінь чай, та варення кладе на денце.[Приєднана картинка]

Зваблива нічка у воротях. Піднявся місяць-самоцвіт. Вже скоро прийде кіт в чоботях, А може й навіть без чобіт. Обтрусить від росинок лапи, Покличе свідком табір снів, І промуркоче, де на мапі Сліди учора залишив.мал. Юрія Прядка[Приєднана картинка]

Співай! Кричи! Біжи щодуху! У небо весело дивись! Тут навіть камінь має вуха, Я не кажу уже про ліс. Живи піднесено, неначе неспокій – то звичайний дим. І край оцей тобі віддячить, і точно визнає своїм.[Приєднана картинка]

Завороженим світом, що уже онімів, Ходить втомлене літо з оберемком скарбів. Тихо довшають ночі, пишуть смутку ескіз, І ожинові очі вже не стримують сліз.фото автора[Приєднана картинка]

Жовті дні уже близько. Тліє літечка трут. В небесах боцюнисько прокладає маршрут. Водить полем дорога. Десь гукає село. Все на місці у Бога, як і вчора було. Боцюн – лелека.фото автора[Приєднана картинка]

А уже за дванадцяту. Глухо. Світить місяця в небі клейнод. Ходить тінь опівнічного духу, І шукає якихось пригод. Щось за думку несміло тримає, Може, вигадка дивна, чи згад. Чай парує, бо кави немає, І гірчить не лише шоколад.[Приєднана картинка]

День спрацьований. Сиро. На душі – самота. Підгодовую сиром Золотого кота. Кілька кроків до ночі. Небо тане бліде. Кіт тихенько муркоче, А до рук не іде.[Приєднана картинка]

Кіт із мишкою гуляли, І плиту охороняли, І старались, як могли, Щоб сардельки не втекли.[Приєднана картинка]