Вечоріє...

Вечоріє. Жнива, жнива.

Поле золотом щедро вмите.

Підбирає душа слова,

що зуміють її зігріти.

Сонцем дивиться небокрай.

Ліс в потертій стоїть сукенці.

І заварює осінь чай,

та варення кладе на денце.