Була мрія -Лише марево.Було щастя -Лише марево.Було кохання -Лише марево.Чи живемо?Чи маримо?

Без тебе сумно і самотньо, Без тебе не знаходжу місця я собі. Ти так далеко, але вся ця відстань, Підтверджує всі почуття в мені… Навколо темно, але бачу очі, Як небо світлі, але проникливі, Як глибочинь річок… І ще більше рідні! Як тихий вітерець ти так само ніжно Куйовдиш волосся моє І шепочеш на вушко щось миле І хочеться на віки зберегти цю мить!!!! Так ми далеко, але відстань ніщо, Я поруч з тобою душою. І мить на відстані від тебе Робить почуття мої сильніш!!!!

Голі дерева та сірі небеса, Легкий сніг припорошив асфальт, Сумні та безрадісні лиця людей - Зима... Та проходить декілька днів І виходить Сонце ясне На блакитний парус небес. Веселішають люди Від звуків пісні пташиної. Зеленіють трава і дерева, Розпускаються квітки чудові Щоб стати букетами казковими. І закохані пари, Що всюди сидять Ощасливлюють серце моє - Весна!!! Так живи на повну силу У цей період казковий, Бо промайне він - Ти й не помітиш…

[Приєднана картинка] ЭТО МОЙ МАЙ!!! Искрящаяся трава в лесу весеннем Лучезарная улыбка и радости полный вздох Беззаботность... и ярко-желтые лучи солнца слепящие Пусть не все гладко и не все отлично в жизни Только мне не до этого сейчас и ни единой мысли о том. Влажный воздух леса черемухой цветущей пахнет, утро... Я бегу наслаждаясь ветром в лицо с примесью хвои Сырая тропа под ногами упругая и мягкая Где-то ёжик спугнулся, убежал, притих Утреннее солнце любит меня...

Читати далі...

Сядь і очі закрий, Навкруги нічого не чути... І лиш музика звучить, Океан почуттів і емоцій. Ось все стихло І знову почалось, Сльози і злість, смуток і любов, Все ця музика в себе ввібрала, А ти не сидиш, Ти летиш в чистім небі, Ти пірнаєш в глибини морські... Нова хвиля музики і ти в пустоті, І лиш емоції навкруги, Вони для всіх: Для тих кого ти любиш І кого кохаєш, Та навіть для тих кого назнаєш Вони для всіх... Та музика стихає І очі твої бачать, Світ де грає музика...

Читати далі...

Примари і сутності, Справжні й уявні - Почуття, Що ми вибираємо собі. Ми уявляємо собі гори - Високі й недосяжні, Океани - безмежної краси. Ми уявляємо себе птахами, Що летять в блакитній вишині. Та нас зустрічає реальність, Приймає в обійми свої, Вона не страшна чи сурова, Та боляче робить мені. Малесенькі тріщини, Ниючі ранки - Несправджені мрії мої... Та буває інакше - Життя наповнюється, Наливається барвами почуттів. І ти майже не віриш, Що це не сон – Він...

Читати далі...

Гучні промови, раціоналність та сенс. Я знаю все це правильно й вірно, Та є в житті ще інша грань: Честь, совість, щедріть і віра. Я бачив людей та знаю їх мало, Неможу судити їх по собі. Та знав людей, лиш, розумом живших, Багато жило почуттям. Ти вибрав розумом чи почуттям, Це твій вибір і ти маєш так жити. Але незнайшовши балансу в собі, Лиш розхитаеш світ навкруги.

Блуждающий свет - Солнечный зайчик или отблеск яркой души, первый красивый и яркий, Второй же теплый как поцелуй первой любви. Зайчик прыгает и скачет, Он независим и счастлив в беззаботной жизни своей, Душа бывает несчастной, Но пережив несчастье, загорит еще сильней...

Розум чи душа??? Кого слухати, з ким радитись??? Вони мов чоловік і жінка… Розум твердий і послідовний, Душа легка та романтична. Він зажди дасть відповідь чітку – Та зробить вона боляче близьким. Вона ж підкаже, що зробити – Щоб зашкодило це лиш тобі… Кого ж послухати кому довіритись??? Чи не слухати нікого – Байдужим бути до всього??? Ні – буду вірити обом, І довірюсь їм в усьому! Бо, якщо стоїть переді мною вибір, Біль він завжди принесе…

Свобода, воля і політ… Чи знаємо ми що це, Чи відчували хоча б колись? І що ми перед собою: Кам’яну, міцну стіну, Чи прозору стелю? Що держить нас на землі, Що зв’язує наші крила: Це думки оточуючих, Чи близьких? Це правила суспільства, Чи бахання однієї людини? Це власний страх свободи, Чи нав’язані думки? Я не знаю, не розумію. Це надто складно, Чи дуже просто?! Та знаю зараз я лиш одне: Я прикутий до землі И не можу розправити крила, Що від природи дані мені Та вкрадені...

Читати далі...