То був не я, то ніч була лукава, Незвичного хотілося душі, Душа шукала в дрімки переправу, А сни її несли у комиші. І звідтіля ніяк не йшлося, ніби Її піймав на чари водяник, І місяць в річці мовчки вудив рибу, І хмарний янгол зорі в небі пік.[Приєднана картинка]

Пора, пора душі зробити свято, Без приключок і зайвих заморок, Пора піти за снами полювати Туди, де кожен сам собі панок. Куди не потикаються безчинства, Де все таке знайоме і своє, Світловолосе бігає дитинство, І пряника солодкого жує.[Приєднана картинка]

Не засмучуйся, доволі Спліном тішить несвяте, Білий вітер в чорнім полі Осінь мітлами мете, І дощити вже не модно, Тихо рипнувши дверми Сходить сонце прохолодне Кучерявої зими.[Приєднана картинка]

А де у душах надто мілко, Де силу втратили слова, Там верховодить цар Дурилко – Пустопорожня голова. В царя Дурилка охорона Поволі губить береги, Бо не дай Бог його корону Колись поцуплять вороги. Його міністри – скоморохи, Його діла – ні те, ні се, І слава сушеним горохом Над вухом радісно трясе.[Приєднана картинка]

В Карпатах сніг, в Карпатах зимно, в Карпатах небо, небо не кресне золотом, не гримне, з лісів виходить потайне, що так давно уже не сниться, та загубило в душу брід, і чорний ворон на ялиці дрилює чорним оком світ.[Приєднана картинка]

Ніхто-ніхто, ні янголи, ні люди, Ні звір іще неходжених лісів, Не зможе сотворить такого чуда, Яке я сотворить тобі посмів. І хай усе покриється снігами, І блиснуть в небі зорі голубі, Заклякне час і усміхнеться камінь, Почувши слово, сказане тобі.[Приєднана картинка]

Напийся води І йди, Далеко, за сині Гори, Де рясно цвітуть Сади, Де зроду не знали Горя. Дорогу забудь Назад, Не стань моїй правді Свідком: Я сам собі світлий Сад, Я сам собі плід І квітка.[Приєднана картинка]

Стояти – не перестояти, Любити – не перелюбить, Тут кожен день – велике свято, І трохи менше кожна мить. Не плач, не плач, повір в удачу, Це наш настав, нарешті, час, Я навіть сам тут вперше наче, Я сам дивуюся щораз.[Приєднана картинка]

не слухай ніч бо буде плід пустим не слухай день його слова мов камінь під однооким небом голубим розкиданий нерівними рядками усе в диму усе довкруж в диму трапунки вчинки постаті епохи веди розмову з часом бо йому брехать немає сенсу анітрохи[Приєднана картинка]

Жити хочеться Знову і знову, Просто жити, Без всяких чудес, Сонценятка Священну корову День припнув До широких небес. Хай гуляє собі, Хай пасеться, Хай-но дивиться трохи Вниз, От і ніч Відлягла від серця, От і жовтень Подівсь кудись.[Приєднана картинка]