Ти хто? І хто тебе послав? Скажи, хіба тобі так важко? Моїх думок пекучий сплав Та невловима синя пташка. Ти хто? Чому пізнав тебе? Твою ходу, твій погляд, коси, Чом моє серце, не скупе, Уже благає: «Досить! Досить!» Ти хто? Й навіщо саме ти? Жива, яскрава, загадкова. Пора просити: «Відпусти…» Та я не знаю цього слова.12.12.2015

До всього звичка є лише в словах,А у житті насправді все складніше,І знову рими на папері пишеФантомний біль по молодих роках.О, скільки шани білому листку,Квадратному шматочку целюлози!Та це єдині ліки від загрозиВкотитись в тиху старість на візку.12.12.2015

Містам, країнам та цілим народам Душі моєї хтось відкриє суть, Вони забудуть про печаль та лють, Думки їх, покривавлені, поснуть Навіки. Й тільки добрі розцвітуть, Буде це точно, та не зараз, згодом, Коли земний завершиться мій путь. Я вдячний за увагу хоч таку.11.12.2015

Побудь зі мною трохи наостанок,Якщо уже надумала піти,Мій добрий та омріяний світанок,Есенція загублена мети.Побудь зі мною хоч іще хвилину,Вона замінить тисячі століть,Душі моєї зламана стеблинаЩе поживе у цю чарівну мить.Побудь зі мною, недосяжна доле!Вгамуй сліпого неба чорну лють!А потім вже лети собі на волю,Та перед тим, прошу тебе, побудь...11.12.2015

Не зупиняй мене, я хочу догоріти,Вогнями розкидатися по небу,Моє життя - не фантастичні квіти,Нема у ньому, вічному, потреби.Не зупиняй, я й далі бути хочуТаким, як є, яким мене створили,Я глибше таємниць жагучих ночі,Залиш мене в моїй природній силі.Не зупиняй мене, ні словом, ні мовчанням,Ні дотиком, ні поглядом пекучим,Моє неперевершене бажання,Мій янгол й покарання неминуче.10.12.2015

Тихо-тихо, вже поснули Співані пісні, Тонуть, тонуть у минулім Ноти голосні. Темно-темно, навіть зорі Сплять уже давно, Добрих-добрих снів прозорих Дивляться кіно. Досить, досить серце моє Вірити казкам, Баю-бай, не бався грою, А віддайся снам.09.12.2015

Ти так далеко, але спекуЯ тут і зараз відчуваю,Шукаю рай - й не бачу раю,Чи є насправді він на світі?Чи це - примара, плід уяви?Тоді чому світліш загравиСвітанку твоє ім'я?08.12.2015

Маленькі сонця в ліхтаряхЯк варта снів розкішних,Зима лише в календарях,В очікуваннях сніжних.Її нема ще у дворах,У скверах, на зупинках,У кольорах, напівтонах,Бажаннях, мріях, вчинках.Не перейшла зима межіІ, поки що, дрімає,А головне, що у душіЇї іще немає,Ще білі не ведуть слідиДо мене звідусюди,Не йди, зима, прошу, не йди,Хай осінь ще побуде.08.12.2015

Не бійся нервів канонади І вгору дертися щосили. У болю є свої принади – Він є відвертості мірилом. Нехай він б’є та скаженіє, Дере на клаптики безбожно, Хто біль в собі тримати вміє, Той вміє все, що тільки можна.07.12.2015

Слово моє – не зброя, Слово моє – не ліки, Схоже на тінь каліки, Й сам я не знаю – хто я. Нібито не ледащо, Кожного дня – у милі, Та без мети та цілі, Й слово не знає – нащо. Може, колись, із часом, Все зрозуміле стане, Відповідь не обмане, Мене та слово разом.07.12.2015