Нічкою вкрились ліси, спокій загойдує весну, зоряні бігають пси, живність вартують небесну. Сіють тривогу сичі, часу тече хаотичність, місяць дріма на плечі дубу, старого як вічність. От і немає доби, і негаразди минули. Спи, моє серденько, спи. Люлі, ріднесеньке, люлі.[Приєднана картинка]

Іде весна. Їй хочеться краси. Пустить в сади цвітіння біле мрево. Їй хочеться пташині голоси Мов ліхтарі розвішать на деревах. Та тільки дня закінчиться політ, І ніч крилом торкнеться небокраю, Душа зими виходить із боліт, І як було до ранку повертає. [Приєднана картинка]

Повзи, хробак, бо небо – то чуже, Немає сенсу марити спасінням, Той в цьому світі падає лише, Хто сміє виклик кинути тяжінню. Чого ти ще чекаєш звідтіля? Навіщо молитви, хрести, кадила? Ти є хробак, твоя юдоль – земля, Бо ти боявся змайструвати крила.[Приєднана картинка]

Я дуже люблю пензлики дерев, І голубу небесну нескінченність, Текучий час дороги без перерв, Смарагдову полів благословенність. І як в полях, що хмари підпира Горбатими хребтами мезозою, Червоний день потроху догора, І плаче за перейденим росою.[Приєднана картинка]

У тих серцях, де не буяла повінь, Де не було гучних весняних злив, Де не ходив крихкий надії човен, І розпач за човном тим не ходив, Де не жила за ближнього тривога, Не відали за помилок стида, Там не було ніколи, певне, Бога,Бо Він в такі серця не загляда.[Приєднана картинка]

Минуле що? І спогади. І прах. Відбитки кісточок у вогкій глині. Забутий сенс у втрачених словах. Солоний піт і праця у хлібині. Це правда, про яку ніхто не знав, Жовтавість благородна фотографій, Гучне відлуння нескінченних справ І тихий сум коротких епітафій. Минуле – це земля з якої ми Пішли колись на сонця поклик чистий, Надії на майбутнє і псалми Піднесені до неба урочисті. Там джерело усіх великих мрій, Дитячий сміх з аґуканням в колисці, Але в...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Оце вже напевно літо - наснилося нам,І сонечко собі жевріє - ясненько,заливаючи місто своєю вагою,мов намальовано якимсьімпресіоністом....Кажу наснилось, бо життя - се сон,і ми в ньому персонажі,що також комусь наснились...

За сонцем – сон, за місяцем – тумани, Та я не сплю – без Вас які тут сни? Ви – береги печалі-океану, Ви – перший блиск моєї сивини. Піду у ніч – там зорі Вами світять, Піду у степ – там Вами все цвіте, І я не я, і літо вже не літо, І в серці щось ворушиться святе.[Приєднана картинка]

У непам'ять не йди, Там немає нікого, Там не квітнуть сади, Там самотньо і вбого, Розум губить сліди, І любові немає. Не іди. Не іди У непам'ять, Благаю.[Приєднана картинка]

Сьогодні йшли зі мною двоє, Куняли в пазусі літа, Із неба чорною дірою На нас дивилась пустота. Не вороги і не герої, Не привиди моїх хотінь, Зі мною йшли сьогодні двоє: Моя душа і просто тінь.[Приєднана картинка]