Мистецтво танцю запрограмоване в людині самою природою. Всі істоти живуть за рахунок ритмічного биття сердець, ритмічного дихання. Танець надихається ритмом життя, что пульсує в людіні та у Всесвіті. Більшість людських почуттів - це інстинкти, які є спільними у вчених, інтелектуалів і в менш освіченіх людей - тих, что мешкають в 21 сторіччі і тих, что жили 20 000 років тому. У давні часи танець був абсолютним виразом вього життя людей. Перші танці були простими, але навчаючись контролювати навколишнє середовище, люди змінювали умови свого життя, і танці ставали складнішими. Перші танці не мали музичного супроводу, проте давні люди не могли не усвідомити ефект звуків своих ніг, что тупотіли по землі. Так танцюристи самі створювали музичний ударний акомпанімент - і це були не тільки тупотіння ніг, а й також плескання в долоні, клацання пальців, биття по шкірі тварини, натягнутої на раму. Пізніше мелодія - Імітація співу пташок або протяжне відображення людського мовлення - оздоба, ритмічні удари. У танці важливо рухатись синхронно, і мелодія не тільки заповнювала інтервали між рітмічними ударами, а й допомагала запам'ятати танець. Послідовні удари - це інтегральна частина суспільного танцю. Надаються моніторні сигнали і контролюють ритмічний рух и темп танцю, який може нарастати або уповільнюватись в залежності від ведучого. Українські народні танці, як и всі інші, беруть свой початок у хороводах. У давніх народних танців всі рухаються по колу, формуючи єдине . Основні рухи в народних танках - прості ходи та біг, притупи тощо, які дають можливість дійти певної узгодженості рухів великій кількості віконавців. Серед давніх танців європейських народів є відкрите коло - наприклад, 'Кривий танець "у слов'ян. Хвиляста лінія без початку і кінця - безконечник - мотив, який зустрічаємо часто в других галузях народного мистецтва. 

Все по колу....

09.08.14. Сьогодні, заховавшись від спеки і городніх проблем в прохолоду хати, почала переглядати блоги на  i.ua.  Там  в «Цитатнику» знайшла наступне:

«Когда я был молод, некоторые женщины говорили, что любят меня за длинные ресницы. Я принимал это. Позже за моё остроумие. Потом за мою власть и деньги. Потом за мой талант. Потом за мой разум – глубокий Хорошо, я могу принять всё это.
Единственная женщина,которая меня пугает, это та, которая любит меня только за то, что я есть. У меня есть на неё планы. У меня есть яды и кинжалы, и тёмные гробницы в пещерах, чтобы укрыть её. Ей нельзя разрешать жить. Особенно, если она сексуально преданна и никогда не врёт, и всегда ставит меня выше всего и всех.»
Марио Пьюзо  «Пусть умрают дураки»

Про цього автора і його твір я ніколи раніше не чула. Тому не маю найменшого уявлення про що там йде мова. Але жінку, яка хворіє на описану хворобу, жаль.  Ця хвороба примушує людину, не бачачи «quod» місяцями, думати: «Бо головне  - на світі є десь ти! А інше все  -  на нього воля неба»   І терпіти всі муки...Бог вибирає людину і посилає їй таке: одному – нагородою, другому – покаранням. 

Але що зробила та жінка таке, що так покарана? 

Чи краще сказати:"Нагороджена"?

Бо такі почуття Бог не кожному посилає....