Тема не на часі, але є яскравою ілюстрацією того, як народжуються мої вірші .

Як і водиться, "дитина", себто вірш, народилась після 9 місяців виношування - доки "дозріли" правильні рими, і образи повністю сформувалися.

Вихор шалений сніжинок-валькірій!

Рвучко, синкопами дихає січень.

Світ захлинувся в імлі біло-сірій,

Щулиться, мружить засніжені вічі...

               Небо схилилось, на землю упало.

               Сніг ізгори вниз, навколо, усюди

               Сипле, вирує... Зимова навала!

               Білий полон, білий світ, білі люди!..