хочу сюди!
 

Кристина

34 роки, діва, познайомиться з хлопцем у віці 30-40 років

Замітки з міткою «еней»

Українська пісня, яка “порвала” польські хіт-паради

Пісня гурту “Еней” – “Радіо hello” тримається на вершині хіт-парадів в сусідній країні більше трьох місяців. За цей час її прослухали в Інтернеті майже чотири мільйони користувачів. Це найпопулярніша пісня українською в Інтернеті за всі часи!

Як можна почути, нічого надзивичайного ні в музиці, ні у тексті немає, але просте поєднання ритму і енергетики музикантів справили на поляків особливе враження.

Як пише Wikipedia, Enej (укр. Еней) — польська рокова група, створена 2002 року в Ольштині братами Петром і Павлом Солодухами та їхнім другом Лукашом Койрисом, що став їх менеджером. Музика гурту – це альтернативний рок, який інспірований українською народною музикою, оскільки більшість складу гурту має українське коріння. Додатково у музиці Enejа можна віднайти елементи ска, реггі та джазу. Назва гурту походить від головного героя Енеїди Івана Котляревського. Пісні гурту звучать українською та польською мовами.

Козаки з "Енеїди" у виконанні Анатолія Базилевича (1969р)

      Чеського художника - ілюстратора Йожефа Ладу вважають повноцінним співавтором "Бравого солдата Швейка", створеного Ярославом Гашеком. Читачі роману уявити собі іншого Швейка не можуть. Навіть ілюстрації до роману, блискуче виконані  видатними  майстрами карикатури СРСР,  не виглядають так переконливо, як в "оригіналі". Подібне сталося і з ілюстраціями та образом Енея та його команди, виконані видатним графіком минулого століття Анатолієм Базилевичем. Особисто  я не уявляю  іншого Енея, інших персонажів  "Енеїди" Котляревського, окрім створених Базилевичем. У  ті далекі 70-ті роки за щасливої нагоди до мене потрапили  декілька оригінальних малюнків козаків, виконаних А.Балилевичем ( решту я вмістив у фотоальбом) Ось один з них:

      Я був особисто знайомий з метром, заходив до нього у майстерню на вул. Філатова у м. Києві.
      У 1992 році я зареєстрував у "Держкомдруку" журнал ітелектуального гумору
"Ти диви!?" (№842). Головним редактором журналу призначив  письменника - сатирика Юрія Ячейкіна, а сам призначився  на посаду художнього редактора. Важкий тоді був час. Потерпали від безгрошів"я всі, особливо люди мистецтва. На початку  1993 року  я звернувся до А.Базилевича з проханням намалювати декілька заставок до журналу, а також створити  образ головного героя журналу - Козака. У короткі терміни замовлення було виконано. Знаючи скрутне матеріальне становище художника, я вирішив виплатити йому  солідний  гонорар. На мое превелике здивування Базилевич навідріз відмовився отримувати від мене гроші. Нарешті ми порозумілися і художник  погодився взяти у мене лише половину готівки.  Під час спілкування  я наважився показати А.Базилевичу його малюнки в оригіналі, датовані 1969 роком. Він був дуже здивований, бо вважав їх безнадійно втраченими, і довго їх роздивлявся, наче бачив їх вперше. Потім  на деякий час взяв їх у мене  і перемалював для свого архіву. 
     З Ю.Ячейкіним ми підготували 5-ть номерів журналу "Ти диви!?" ,а,починаючи з № 3  у ньому мали побачити світ малюнки А.Базилевича.  Але не так сталося, як гадалося. Навесні 1993 року ми спромоглися випустити лише 2 числа журналу. Виручені кошти від продажу накладу з"їла гіперінфляція і на цьому було припинено його видання. У той час спонсорів не цікавив інтелектуальний гумор. Їм подавай секс,еротику, потойбічне, катастрофи,кримінал тощо, що добре продавалося зголоднілим за такою друкованою продукцією колишнім громадянам СРСР.Всі квапились заробляти гроші.
       Завдячуючи можливостям  Інтернету, цією публікацією  я виконую перед А. Базилевичем зобов"язання опублікувати його малюнки.
       З причин гіперінфляції 1993 року я не зміг виконати ще одне зобов"язання 1993 року; видатии книжку карикатур витонченго майстра  графічного гумору Анатолія Юна, знаного у  Києві архітектора. Сподіваюся я зможу це зробити найближчим часом на сторінках свого блогу  порталу І.UA.



       

АТІЛЛА

(княжив біля 427 року)
(Василенко, Велика Скифія)

Атілла-князь писав до Риму,
Що золото йому повинні,
З часів, як Рим Еней поставив 
Рим золото щорічно ставив.
Сенатори ж відповідають,
Що сил платити вже не мають,
Тому, Вони Його звільняють
І злато вже не посилають.

«Ну, справа Ваша, Вам рішати
В ярмі вам жить, чи вільним стати,
Але й сварити Вас не буду,
Пішли на персів, все забуду
І золото я там візьму», - 
Пише Атілла, а Ті радять йому:

«А Ви, звертайтеся до Бога,
 Він може й вишле допомогу,
Бо Ми не нижче сидимо,
Ми вільні і вино п’ємо».

Атілла пише: «Все пробачу,
Красуню римську як побачу,
Привозьте Ви її з дарами,
Весілля й мир буде між нами».

Йому, - «Та Нам мира не треба
Ми Скіфа збагримо до неба,
Терпіти Ми не будем Гуна,
В наших вовків тече вже слина».

Атілла дуже засмутився,
Писав, що богу він молився,
Сто тисяч він бійців збира
 І через рік вовків бока,
Будуть прим’яті від бика.

(Суздаль, татари, ляхи 
Та вже найбільше москалі
Всю славу нашу пропили,
А, що не з’їли, то спалили.
Тому про бій Каталуанський
Читати маємо у Римі,
Що на бій зійшлися сили рівні,
Бійців зібралось з пів-мільона.)

«Атілла менше воїв мав, 
Тому на римлян і напав,
Що з франками, германами
Вийшли Атіллу вчить,
Поклони як Європі бить».

Так, пишуть, за ніч
Атіллу побили,
Що з військом!? Його…
До Риму пустили.
У Римі Атілла, що хотів забрав,
І до Славути додому вертав, 
Де з коханою Весілля гуляв.