хочу сюди!
 

Тетяна

43 роки, рак, познайомиться з хлопцем у віці 38-45 років

Замітки з міткою «щоденник»

Сусіди і дрель

Дивуюсь сусідам: скільки можна сверлити? Тим паче, в таку спеку. Декілька днів тому навіть штукатурка сипалась. Думав, що стелю наскрізь продірявлять. В принципі, зрозуміло, що ремонт — процес постійний — але не уявляю, що можна висверлювати.

Непрогнозована епідемія

Азарт, схоже, — не моє. З нічів'я вирішив прогнозувати скільки будуть виявляти нових хворик на ковід. І шо б ви думали? Вгадав лише третину. Причому були як завищені, так і занижені очікування. Добре, що ні з ким на гроші не робив ставки.

Що вихідні, що будні

По-моєму, про це я вже писав. Але все-таки... З початком епідемії мої вихідні не нічим відрізняються від буднів. Що робочі, що будні дні просиджую за компом. Різниця лише в тому, що по будням більше часу приділяю роботі і менше - відосикам на Ютубі і соцмережам. А у вихідні - навпаки.
І найцікавіше те, що який це буде день — залежить від натхнення. Тому робочий день може перетворитись на вихідний, а вихідний на робочий.

Ще одна сторінка.

Вирішила підтягнути свої знання з рідної і солов"їної) Коми, тире, двокрапки і таке інше. Перелопатила купу додатків для тренування, а все дурня якась з набридлою рекламою тупого контенту. Нічого краще за старого підручника Ющука я і не знайшла) Хоч раніше всю цю пунктуації як насіння лузгала. Притупіла з роками)) Робота, як говориться, не сприяла. Вчора вибрались прогулятись в місто. Я так скучила за прогулянками, що ловила всі розмови перехожих і випадкових сусідів в кафешці. Ми спостерігали за невимушені залицяння випадкових знайомих, посередні жарти, які підкупляли своєю простою простотою))) А погода вирішила нас пожаліти. Ми відчували, як мерзли вуха в липні місяці, як осінній плащ і тепла кофта дисонували з календарем, проте були доречними під чашку гарячого чаю на терасі кав"ярні) А ще я примітила, що люди почали одягатись в зручні речі - це ж чудово))) Дівчата допетрали, що підбори на 6-7 см можуть виглядати не менш привабливо, а ще і зручніше ніж всі ті 10+сантиметрові знаряддя для вбивства і самогубства)) А кросівки - це взагалі подарунок небес) Вчора ввечері я була щаслива як дитя. Я буду пам"ятати ці години. Здибаємось.

Так, я такий!

Спочатку чогось дуже хочеш. Навіть сам пропонуєш. А як до справи — знаходяться причини (іноді навіть об'єктивні), щоб відмовитись від того, що задумав.
До речі, мама теж така. Щось собі планує, а потім в останню мить передумує.
Спонтанність продуктивніша.

Це я до того, що сам обламав омріяну поїздку.

Калюженції

Не знаю, як вас, а мене калюженції і періодичні дощі вже задовбали. Якщо в день відновлення руху маршруток ще змусив себе вийти прогулятись, то зараз — ні. Не прогулявся. І працювати теж не хочеться (бо запланував вихідний).

На вулицях сьогодні знову калюжі.
P.S.: Фотка не сьогоднішня. Але думаю, що в тому місці таке саме озеро.


Батько додумався

Батько додумався не лише помити одноразові рукавички для повторного використання чи носити одну й ту захисну маску по декілька разів — він ще й сходив до поліклініки (причому, опорної для боротьби із коронавірусом). Тільки трохи стало погано — одразу до лікаря. От ми з мамою не любимо бігати по лікарям (все одно толку від них?). А батько мало того, що симулянт — так ще й додатково наражає на небезпеку себе та інших. Так і це не все: викликав медиків для взяття аналізів на коронавірус! Замість того, щоб менше шастати без зайвої потреби, щоб уникати місць скупчення людей — впевнитися, що не зарався, чи навпаки? Де в цьому логіка? Це все одно, що поставити іконки на торпедо і їздити, перевищуючи швидкість і порушуючи правила. Або лікувати печінку і продовжувати бухати.

Коротше, був кіпіш: прибрали хату. Але змусили батька не запускати медиків. Тепер цікаво: чи знайдуть щось, чи ні?
Але найгірше, що тепер симулянт сидітиме вдома.

Карантинне місто

Ходив до магазу допомогти батьку. Але застрьомався чекати на вулиці, бо "празно шастающих" небагато. Навіть спеціальну маршрутку не пофоткав.
Можна сказати, що даремно виходив на люди. Ну, хоч побачив, що коїться у місті. Народу поменше, ніж зазвичай.


Карантин-2

Продовження розповіді про карантин. Хоч і нудно, та знайшов чим себе зайняти. Точніше, не сам знайшов, а підказали. Довелося підключити нову клавіатуру, бо на старій літери геть стерлися. Заодно витер пилюку позаду компа.
Вийшов на вулицю. Не просто так, а у справах — попросили збігати в аптеку. Народу надворі дохріна. Всі без масок (крім мене). Ходять групами. Мабуть сподіваються, що епідемія їх не зачепить.
В аптеці вікно каси заклеювали скотчем) Напевно тому, що фармацевти були без масок.
Враження від прогулянки незвичні. Чим довше сидиш вдома, тим важче серед людей.

Епоха Зелених парканів: "кінець епохи бідності"?

Останнім часом з'являється все більше зелених парканів з профнастилу. Виявив, що вже й останній шматок поля між Києвом і Вишневим (на перехресті вулиць Святошинська і Київська) загородили. Мабуть будуть щось будувати. І я навіть здогадуюсь що. Ні, не парк, як того б хотіли місцеві мешканці, а бетонні джунглі. Ех, а скільки разів я перемовлявся по телефону (щоб подалі від шуму з доріг)! А скільки там було відлито! Тепер вже й посцяти ніде буде.

А ще річку Нивка засипали.


В усьому цьому мене дивують декілька речей: 1. Чому стали більше будувати за останні декілька років? Покращення добробуту? Міграція населення до столиці? 2. Що будуть робити мешканці новобудов, якщо будуть стояти в багатокілометрових заторах?