Була мрія -

Лише марево.

Було щастя -

Лише марево.

Було кохання -

Лише марево.

Чи живемо?

Чи маримо?

Без тебе сумно і самотньо,
Без тебе не знаходжу місця я собі.
Ти так далеко, але вся ця відстань,
Підтверджує всі почуття в мені…

Навколо темно, але бачу очі,
Як небо світлі, але проникливі,
Як глибочинь річок…
І ще більше рідні!

Як тихий вітерець ти так само ніжно
Куйовдиш волосся моє
І шепочеш на вушко щось миле
І хочеться на віки зберегти цю мить!!!!

Так ми далеко, але відстань ніщо,
Я поруч з тобою душою.
І мить на відстані від тебе
Робить почуття мої сильніш!!!!

Голі дерева та сірі небеса,
Легкий сніг припорошив асфальт,
Сумні та безрадісні лиця людей -
Зима...
Та проходить декілька днів
І виходить Сонце ясне
На блакитний парус небес.
Веселішають люди
Від звуків пісні пташиної.
Зеленіють трава і дерева,
Розпускаються квітки чудові
Щоб стати букетами казковими.
І закохані пари,
Що всюди сидять
Ощасливлюють серце моє -
Весна!!!
Так живи на повну силу
У цей період казковий,
Бо промайне він -
Ти й не помітиш…

Искрящаяся трава в лесу весеннем
Лучезарная улыбка и радости полный вздох
Беззаботность... и ярко-желтые лучи солнца слепящие
Пусть не все гладко и не все отлично в жизни
Только мне не до этого сейчас и ни единой мысли о том.

Влажный воздух леса черемухой цветущей пахнет, утро...
Я бегу наслаждаясь ветром в лицо с примесью хвои
Сырая тропа под ногами упругая и мягкая
Где-то ёжик спугнулся, убежал, притих

Утреннее солнце любит меня, ласкает
И я люблю тебя, лес! Улыбаюсь...

Вот и он здесь - очень милый мальчишка.
На велосипеде и с полной любви душой
Насобирал тайком ландышей мне, подарил и убежал, глупышка!
Оставив в памяти спортивный рослый силуэт и блеск копны черных волос.

Моё удивление и ту лучезарную улыбку безмятеги
Только птицы запечатлели и спели об этом песню на своём языке
Вот такой вот он май, мой былой Май, прощай!
И новый давай! Давай скорей наступай, Май!!!

Сядь і очі закрий,
Навкруги нічого не чути...
І лиш музика звучить,
Океан почуттів і емоцій.
Ось все стихло
І знову почалось,
Сльози і злість,
смуток і любов,
Все ця музика в себе ввібрала,
А ти не сидиш,
Ти летиш в чистім небі,
Ти пірнаєш в глибини морські...
Нова хвиля музики і ти в пустоті,
І лиш емоції навкруги,
Вони для всіх:
Для тих кого ти любиш
І кого кохаєш,
Та навіть для тих кого назнаєш
Вони для всіх...
Та музика стихає
І очі твої бачать,
Світ де грає музика життя...
Тож поділися нею з усіма.

Примари і сутності,
Справжні й уявні -
Почуття,
Що ми вибираємо собі.
Ми уявляємо собі гори -
Високі й недосяжні,
Океани - безмежної краси.
Ми уявляємо себе птахами,
Що летять в блакитній вишині.
Та нас зустрічає реальність,
Приймає в обійми свої,
Вона не страшна чи сурова,
Та боляче робить мені.
Малесенькі тріщини,
Ниючі ранки -
Несправджені мрії мої...
Та буває інакше -
Життя наповнюється,
Наливається барвами почуттів.
І ти майже не віриш,
Що це не сон –
Він неймовірно справжні,
Та не хочеться прокидатись мені.
Проживайте життя -
Існуйте століття,
Та відчуйте всі барви життя!!!


Найщіріша подяка Каті за чудово проведений вечір!!!

Гучні промови, раціоналність та сенс.
Я знаю все це правильно й вірно,
Та є в житті ще інша грань:
Честь, совість, щедріть і віра.

Я бачив людей та знаю їх мало,
Неможу судити їх по собі.
Та знав людей, лиш, розумом живших,
Багато жило почуттям.

Ти вибрав розумом чи почуттям,
Це твій вибір і ти маєш так жити.
Але незнайшовши балансу в собі,
Лиш розхитаеш світ навкруги.

Блуждающий свет -
Солнечный зайчик или отблеск яркой души,
первый красивый и яркий,
Второй же теплый как поцелуй первой любви.
Зайчик прыгает и скачет,
Он независим и счастлив в беззаботной жизни своей,
Душа бывает несчастной,
Но пережив несчастье, загорит еще сильней...

Розум чи душа???
Кого слухати, з ким радитись???
Вони мов чоловік і жінка…
Розум твердий і послідовний,
Душа легка та романтична.
Він зажди дасть відповідь чітку –
Та зробить вона боляче близьким.
Вона ж підкаже, що зробити –
Щоб зашкодило це лиш тобі…
Кого ж послухати кому довіритись???
Чи не слухати нікого –
Байдужим бути до всього???
Ні – буду вірити обом,
І довірюсь їм в усьому!
Бо, якщо стоїть переді мною вибір,
Біль він завжди принесе…

Свобода, воля і політ…
Чи знаємо ми що це,
Чи відчували хоча б колись?
І що ми перед собою:
Кам’яну, міцну стіну,
Чи прозору стелю?
Що держить нас на землі,
Що зв’язує наші крила:
Це думки оточуючих,
Чи близьких?
Це правила суспільства,
Чи бахання однієї людини?
Це власний страх свободи,
Чи нав’язані думки?
Я не знаю, не розумію.
Це надто складно,
Чи дуже просто?!
Та знаю зараз я лиш одне:
Я прикутий до землі
И не можу розправити крила,
Що від природи дані мені
Та вкрадені людьми…