Выходцы из богатого ископаемыми и доверчивыми избирателями Донбасса берут вверх не только во власти, но и в оппозиции. Самопровозглашённый претендент на лидерство в партии «Батьківщина» Королевская Наталья Юрьевна, 36 лет отроду, начинает свободное политическое плаванье. На дорогом корабле под названием «Вперёд».

Одноимённое общественное движение в привычных для БЮТа красно-чёрно-белых тонах скоро станет партией и вольётся в материнский Блок. А там и до Лидера рукою подать.

[ Читати далі ]

Лидера общественного движения «Общее дело», одного из соорганизаторов предпринимательского МайданаАлександра Данилюка вполне можно назвать «профессиональным революционером».

Юрист, руководитель всеукраинского центра содействия предпринимательской деятельности, он активно участвовал в акциях протеста еще времен «Украины без Кучмы». Само собой – в 2004-м. Однако, действительно широко известным в узких кругах его имя стало осенью прошлого года – на волне событий «"http://lb.ua/news/2011/01/27/82153_Predprinimateli_gotovyat_noviy_na.html">предпринимательского Майдана». После которых Данилюка

А) стали регулярно вызывать на допросы (что немало способствовало росту его узнаваемости);

Б) «пытались контрактовать» как представители власти, так и оппозиции. Личные его симпатии, разумеется, на стороне последней. Конкретно – Юлии Тимошенко. С которой он бы и рад активнее сотрудничать, да все как-то не очень получается.

Тем более, к лету протестный порыв украинцев постепенно сходит на нет (результаты «Дня гнева» - убедительное тому подтверждение). При том, что недовольство граждан властью все возрастает. Внятного объяснения данному парадоксу Данилюк не дает. Но стоимость и сроки подготовки масштабной общенациональной акции протеста называет четко – два миллиона долларов и три-четыре месяца.

Теоретически, «соцзаказ» на подобного рода деятельность существует – количество протестных элит перманентно увеличивается, в том числе – элит правящих. Однако, практически он еще не полностью сформирован – не достает «последней капли». Может, даже двух или трех.

В личном общении Данилюк не производит впечатление «уличного лидера», тем более – «парня из народа». Напротив – искушенного оппозиционного деятеля, опытного оратора. Человека, который долго ждал своего часа и, вот, почти дождался. Но, что там – за вожделенным поворотом, не знает. Оттого – не торопится. Коротая время – пока есть возможность – собственным бизнесом: «Наш центр содействия предпринимательской деятельности – коммерческая структура, обслуживающая бизнес-ассоциации». «Основной источник доходов - консалтинг и адвокатская деятельность», - уточняет.

Настаивает: в нынешнюю политику – ни ногой. Даже по мажоритарке. Как там у Евгения Евтушенко: «дай Бог не вляпаться во власть». Еще пример – из новейшей украинской политистории. Зовут этот пример Владислав Каськив. Бравый полевой командир, пламенный оранжевый революционер, лидер молодежной «Поры» в 2004-м; к 2011-му он прошел все круги конъюнктуры, превратившись, в итоге, в заштатного осунувшегося чиновника, подобострастно внимающего речам Президента Януковича. Сегодняшний Данилюк весьма напоминает позавчерашнего Каськива. Пройдет ли он тот же путь – зависит исключительного от него самого.

В любом случае, уже сегодня этот общественный деятель новой генерации представляет собой определенный интерес. Ввиду чего Lb.ua и решил познакомиться с ним поближе. ЧИТАТИ ДАЛІ

27 березня, коли відповідно до Конституції в Україні мали відбутись вибори до Верховної Ради, громадянський рух Спільна Справа провів у Києві акцію протесту проти незаконного скасування парламентських вaиборів та узурпації влади в державі. Акція пройшла у вигляді флеш-мобу під назвою«Попереджувальний постріл», під час якого понад сто груп активістів організації синхронно, о 20 год. 11 хв., у різних точках столиці здійснили відстріл сигнальних ракет та інших піротехнічних засобів на знак прямого попередження владі про наближення глобальних громадянських протестів, скерованих на її усунення.

Про це повідомив лідер Спільної Справи Олександр Данилюк.

«27 березня 2011 року ми мали обрати новий парламент. Коли влада самовільно скасувала ці вибори, вона перетнула межу вседозволеності з метою повного знищення народовладдя в Україні. Для влади з таким антирейтингом вибори сьогодні – це втрата парламенту. Тому вони використають будь-які методи, щоб взагалі обмежити або нівелювати плебісцит у найближчі роки», – вважає О.Данилюк.
[ Читати далі ]

  Олександр Данилюк, блог Кореспондент нет

 Україна сьогодні тяжко хвора. Це визнають всі. Ця хвороба може стати смертельною. Це усвідомлюється більшістю. Проте в питаннях діагностики єдиної позиції немає.
Діагноз банальний. Україна хвора на політичний гельмінтоз. Простіше кажучи, в організмі нашої держави завелись паразитичні черви - глисти.

Будь-яке лікування починається з правильної діагностики. Це сприяє не лише можливості обрати правильне лікування, а й зрозуміти наслідки зволікання з таким. Усвідомлення цього допоможе зрозуміти, що домовитись з глистами неможливо. Вибудувати конструктивний діалог теж.

БІльш того, лише люди позбавлені власної гідності будуть налагоджувати діалог з глистами. 

Єдине лікування - повна дегельмінтизація, тобто видалення глистів. Цей процес звичайно не виробить в організму імунітет. Проте сприятиме в подальшому дотриманню політичної гігієни.

  Олександр Данилюк Основною перепоною на шляху від олігархії до республіки, орієнтованої на забезпечення потреб всіх громадян, є розрізненість та чвари між самими громадянами. Ці чвари штучно інспіруються та підтримуються на рівні постійної публічної дискусії підконтрольними олігархам ЗМІ. Вступ до НАТО, стосунки з Росією, мовне питання, ставлення до тих чи інших історичних постатей – ось лише деякі з тем, що дозволяли впродовж довгих років уникати консолідації громадян навколо спільних проблем – рівня корупції в країні, неефективного державного управління, знищення цілих галузей економіки, жахливого стану системи охорони здоров’я, несправедливої системи оподаткування та, що найголовніше, відсутності стратегії розвитку держави. Навіть сьогодні, перебуваючи в епіцентрі "реформаторської" активності влади, ми не отримуємо відповіді на прості запитання: ЧИМ і КОЛИ ці "реформи" мають закінчитись. Натомість влада свідомо провокує суспільство на обговорення інших, більш комфортних для неї тем. Провокує, встановлюючи пам’ятники Сталіну, заперечуючи Голодомор, або вивішуючи на державних установах прапори СРСР. Влада навмисно минулим відвертає нашу увагу від сучасного та майбутнього. Публічними сварками про те, чи був Голодомор геноцидом, вони намагаються відволікти нас від того Голодомору та геноциду, який вони розпочали сьогодні. Найбільший цинізм цієї ситуації полягає в тому, що самі можновладці не є носіями тих конфліктних ідей, якими вони розділяють громадян. Яскравим прикладом, який це повністю підтверджує, є ставлення Партії регіонів до співпраці з НАТО. Перебуваючи в опозиції, представники ПР щороку блокували трибуну парламенту в знак протесту проти спільних Україна-НАТО військових навчань "Сі Бриз". Проте, як тільки Янукович став президентом, всі протести припинились. Військові кораблі НАТО безперешкодно почали заходити до Севастополя, не зустрічаючи жодних перепон не лише з боку влади, а й з боку мешканців міста. Це ще раз доводить, яке місце в системі життєвих проблем пересічного севастопольця займає це питання. Я переконаний, в тому, що у пенсіонерів у Львові та Донецьку абсолютно однакові проблеми. Так само як абсолютно однакові проблеми у студентів Києва і Сімферополя, або лікарів Вінниці та Луганська. Однакові проблеми у підприємців Луцька та Харкова. Проблеми представників тієї чи іншої соціальної групи – стану – не можуть залежати від місця проживання, оскільки забезпечення їхніх потреб регулюється однаковим недолугим законодавством, спільним на всій території нашої держави. І втіленням цього законодавства займаються однаково некомпетентні та корумповані чиновники.