Тепер-то точно ніхто не скаже: «- Збоченці! - Так, і ми цим пишаємость!» Відверто провокаційна (і водночас найпопулярніша) співачка Maruv сама відмовилась від участі у пісенному конкурсі «Євробачення-2019». І, як розповідали в новинах, не тільки з політично-ідеологічних міркувань. Патріоти і націоналісти повинні бути задоволені. Проте імідж України зіпсований - зі сторони (особливо, з північного Мордору) скажуть, що не вгодила недостатнім патріотизмом. Або що змінюють умови після відбору. Чи про те, що переможцю нав'язують патріотизм. Та й про шанси перемогти на конкурсі можна забути. Вважаю, що представник від країни тепер напевно повторить «успіх» "O.Torvald":)

Вибирати треба талант і шанс на отримання перемоги. Хоча і погоджуюсь з тим, що представник від країни повинен бути патріотом своєї, а не сусідньої, держави. А взагалі, це біда, що популярніші виконавці, які толерантні до Росії.
Може, цьогорічний відбір змусить краще придивлятись до учасників і відсіювати «аполітичних» і суперечливих кандидатур та ознайомлювати виконавців з умовами участі у «Євробаченні» ДО, а не ПІСЛЯ відбору? Але, якщо чесно, сумніваюсь.

А Maruv? Їй зайвий скандал (нехай і не спеціально) піде лише на користь, оскільки це додаткове нагадування про її персону. Ще й від концертів у Росії не потрібно буде відмовлятись:))

P.S.: Найцікавіше буде, якщо взагалі не визначаться з претендентом.
Хоча не треба перебільшувати. Це всього лиш музичний конкурс.

Вчора дивився другий півфінал відбору на цьогорічний пісенний конкурс "Євробачення". Не в повторі, а по тєліку. І не лише дивився, а й проголосував. Нічого складного. Навіть зайве не списали) Правда, мій вибір не дуже-то допоміг. Але учасник, точніше група, за яку голосував, пройшли до фіналу. За номером можна здогадатись.

Чому стільки уваги до "Євробачення-2019". По-перше, тому що меломан. По-друге, цікавий процес конкурсного відбору, яке перетворили на шоу. І по-третє, на фоні новин і політичної передвиборчої агітації - це як ковток позитивних емоцій.

Лютий - найдепресивніший період року. Чому?! Тому що це найменш активний період в плані подорожей і вилазок. Тому що до цього часу зима набридає і хочеться нового антуражу. Тому що після місяця-півтора в новому році зрозуміло, що в житті навряд чи щось зміниться (у позитивному аспекті). Та й День народження наближається. А це чергове нагадування про вік і швидкоплинність часу. Хоча, я б може і не згадував про депресивний сезон, якби не з'явились нові приводи для засмучення.

Перше - це спонукання до відмови від давнього хоббі - фотографування автобусного транспорту. Неодмінним атрибутом такого захоплення є фотографування рухомого складу, тобто, автобусів і маршруток, і викладання їх на тематичні галереї. Але все частіше стикався з подвійними стандартами і зі збільшенням вимог. Останнім часом стали переоцінювати опубліковані матеріали. Просто дратує, коли завантажиш, наприклад, 10 нових знімків - а 4 старих видалять. Ну що ж, якщо сайту не потрібні фотки, то чому мені напружуватись?

Друга причина - дійшли чутки про заплановану зміну роботи співробітниці, яка курує мою працю з офісу. Так що фріланс накривається. Скоро буде майже рік, як працюю на віддаленці. Можливо, моя праця залишатиметься потрібною, але треба буде знову заводити контакти. А ще як отримувати зарплату? Не факт, що новий співробітник/співробітниця буде з мого міста. Хоча, якщо подумати, для отримання зарплати можна і їздити в офіс. Це додатковий клопіт, але зайвий привід навідатися до Києва.
А якщо в моїх послугах новий представник фірми не буде зацікавлений, доведеться шукати новий підробіток. Про роботу мови не йде( Та й паралельно працювати і шукати роботу незручно: ні на те, ні на інше не вистачить уваги.

От такі справи. Можливо, занадто відверто? Та, як кажуть, вибалакатися ні перед ким.

Ну а щоб не скиглити, ввечері буле другий півфінал вибору учасника на "Євробаченні".

Не допускайте людей у свій космос... Вони поцуплять ваші зірки!

Я не можу змиритися з явищами, які розраховані на все життя. Довічні ув*язнення, шлюбні контракти, постійна робота до кінця життя. Спроби зафіксувати форми існування і позбавити їх від плину часу...

Поки ти молодий, ти думаєш, що секс - це кульмінація близькості. Потім  виявляєш, що це чи не початок її. 

"В основі математики лежать числа.

Система чисел подібна до людського життя. Спочатку натуральні числа. Це цілі і додатні. Числа маленької людини. Але людська свідомість розширюється. Дитина відкриває для себе тугу, а знаєш, що є математичним виразом туги? Від*ємні числа. Формалізація відчутя,  що тобі щось бракує. А свідомість продовжує розширюватись і рости, і дитина відкриває для себе проміжки. Між каменями, між лишайниками на каменях, між людьми. І між цифрами. 

І знаєш, до чого це приводить? Це приводить до дробів. Цілі числа плюс дроби дають раціональні числа. Але свідомість на цьому не зупиняється. Вона прагне переступити через грань здорового глузду. Вона додає таку абсурдну операцію, як добування корення. І отримує ірраціональні числа.

Це свого роду божевілля. Тому що ірраціональні числа нескінченні. Їх не можна записати. Вони витісняють свідомість у зону безмежного. А об*єднавши ірраціональні числа з раціональними, ми отримуємо дійсні числа. 

І це не припиняється. Це ніколи не припиняється. Тому що тепер ми відразу ж приєднуємо до дійсних чисел уявні - квадратні корені з від*ємних чисел. Це числа які ми не можемо собі уявити, числа, які не може вміщати в себе нормальна свідомість. А якщо ми до дійсних чисел додамо уявні, то отримаємо систему комплексних чисел. Першу систему числення, в межах якої можна задовільно пояснити формування візерунка вишиванки. Це як велична, милозвучна мова. І пісня. Яка спонукає до дій, зцілює. Це Україна, це те, без чого я не можу.