Втома – і день має зміст,

Вартість помітна на ціннику,

Й новий написаний лист

У нескінченнім щоденнику.

Втома – і терпне душа,

Хочеться снів, та з картинками,

І заростає межа

Поміж думками та вчинками.

Все, що відбулось колись,

Стало тепер аксіомою,

Сили тихенько вляглись

І називаються втомою.

12.05.2016

Будь вільним!

Такі не бояться мозолів,

Такі за день прийдешній –

В рукопашну,

Лише раби

Чужі ламають

Долі,

Бо за свої їм битися

Так страшно.

05.05.2016

Коли дивлюсь я на свої долоні,

То бачу там не лінії життя,

Я бачу мрії, чисті, безборонні,

Та щире за ті мрії каяття.

Щось стукає всередині тривожно,

Мабуть, думки, а, може, просто кров.

Кажу собі – «Не можна так, не можна!»

І роблю, як не можна, знов і знов.

29.03.2016

Чужа судьба, але моя потреба,

Єдиний поводир мого пера,

Зіграй мені хоч раз на струнах неба,

Сплети мені мелодію добра.

Полегш мою незрозумілу ношу,

Яку я сам собі обрав, нажаль,

А більше я нічого не попрошу,

Мій дивній сенс, натхнення та печаль.

27.12.2015

У долі неймовірні алгоритми,

Минали дні, бажали слави,

На небо пнулися разом,

Кружляли колом чорні ґави,

Мені шукали білий сон.

Скубли думки, їм було мало

Уже отриманих тривог,

Пливло життя та диктувало

Свій нескінченний монолог.

19.12.2015

Зимова не мете пороша,

Та вже пора для білих днів,

Осінній жовтий листоноша

Згубив конвертики листків.

Згубив, збирати їх не хоче,

Капризне й вперте чортеня,

Хоч додає хвилини ночі,

Забравши тишком їх у дня.

Та вже лунає увертюра

Зимових опер вдалині,

Та пише ніч мініатюри

Морозним пензлем на вікні.

05.12.2015

Життя стояло на пероні,

Стискало пелюстки долонь,

Текли униз струмки солоні

Та їхав потяг осторонь.

Він їхав у краї далекі,

Краї небачених чудес,

З яких дітей несуть лелеки,

Маленьких рицарів й принцес.

Там на сопілці радість грає

І сонця квітне едельвейс…

Життя мовчить, життя це знає,

Та запізнилося на рейс.

15.11.2015

ВІРНІСТЬ

Не тривож  мене в снах,             
Моя вірність сумна!
А лети, наче птах,
Надвечір'ям з вікна!
В полі вороном кряч,
З журавлями курлич
І нехай оцей плач
Забере собі ніч !
Щоб ніхто не спитав:
"Чом ти зранку сумна?
Що за птах вилітав
В тебе вранці з вікна?"
Що йому відповім:
"То мій сум відліта"?
Чи ж іменням твоїм
Обпечу я уста?
Що було - не збулося:
Ти повірив пліткам......
Сивиною волосся
Лік ведем вже рокам....
Лиш ночами болить
Мені вірність сумна....
Білим птахом летить
Рано-вранці з вікна.

Л_Зарічна http://blog.i.ua/user/1555291/818221/
МУЗИКА: GMC – Я вернусь

Немы мои слова сегодня,

Хоть криком рвутся из груди, 

Весна ступает осторожно 

Рассветом вспыхнувшей зари.

Простор теплом и солнцем дышит,

Рвет струны сердца тишина,

Никто немой крик не услышит-

Лишь эхом в стенах пустота.

Немы слова, прозрачны слезы,

Лишь сердце болью теребит,

Весна ушедших не тревожит,

Лишь нам во снах грозой гремит.

т.е.с. 29.04.13