"чом ти, сумовитий..."

Доземний уклін та вічна память і шана  полеглим!

Вони, теж гаряче любили життя і мріяли про кохання, хотіли мати дітей, онуків та щасливе життя… 

На жаль, їм не судилося…

Чом ти сумовитий,

Дубе мій зелений

Й болем оповиті 

Берізки та клени?

– Бо зібрались круки 

У зловісні зграї,

І в сльозах розпуки 

Тонуть виднокраї.

Квилить сива мати:

– Сину мій, синочку 

Нащо ж одягнув ти 

Дубову сорочку?

Діти та онуки, 

Не прийдуть до тебе

Не зігріє сонце,

Не побачиш неба.

Плакала, просила 

Думала – поможе:

– Візьми, віддай сину

Моє життя – Боже!

Бо жити без нього

Сенсу вже немає...

Кличе, молить бога

Оберіг знімає.

Та враз біль скосила 

Вже й молитв не треба

Бо мати – до сина

Пішла в Вічне Небо....

--------------------------

Болем оповиті 

Берізки та клени…

Чом ти сумовитий

Дубе мій, зелений?

…памятаймо та шануймо!

8.05.18

Популярні приколи