Поданий президентом законопроект зі складною назвою "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій та Луганській областях" пожвавив інформаційний простір.
Скоріше не сам законопроект, а його скорочена для зручності назва – "Про реінтеграцію Донбасу".
Деокупація частини Донбасу – надто болюча і важлива тема, тож будь-яка згадка про це з боку влади одразу привертає увагу всього суспільства. Вочевидь, на це й розрахований законопроект.
Що насторожує?
Насторожує терміновість, з якою поданий законопроект.
Зареєстрований він у Верховній Раді 4 жовтня о 15-00, а голосувати за нього депутатам пропонують вже зранку 6 жовтня. У профільного комітету на ознайомлення з текстом та розгляд був один день, втім, комітет блискавично впорався і рекомендував ухвалити проект за основу.
При цьому суспільство, в широкому розумінні, та експертне середовище взагалі позбавлені часу на обговорення цього законопроекту.
При першому ж ознайомленні з текстом терміновість насторожує ще більше. Бо у тексті немає нічого, що не може зачекати тиждень, два чи навіть більше. Законопроект кардинально не вирішує жодної проблеми.
Яка ж справжня мета законопроекту про реінтеграцію?
Норми законопроекту носять декларативний характер, і принципово з їх прийняттям нічого не зміниться. Єдиною кардинальною зміною, яка відбудеться у разі прийняття закону, буде усунення СБУ від керування бойовими діями на Донбасі.
Відповідно до законопроекту здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, стримування і відсічі російської збройної агресії в Донецькій та Луганській областях буде покладено на Об'єднаний оперативний штабЗбройних Сил України.
Станом на сьогодні Служба безпеки України є головним органом у загальнодержавній системі боротьби з терористичною діяльністю. Відповідно до закону "Про боротьбу з тероризмом" організація і проведення антитерористичних операцій покладена на Антитерористичний центр при СБУ.
Щоб передати керування бойовими діями від СБУ до Об'єднаного оперативного штабу ЗСУ, необхідно офіційно позбутись назви "АТО" і замінити її на "агресію".
Ймовірніше за все, це і є мета даного законопроекту. Все інше – для відведення уваги.
Крім бойових операцій на Об'єднаний оперативний штаб ЗСУ покладається ще й контроль за діяльністю військово-цивільних чи військових адміністрацій у Донецькій та Луганській областях у разі їх утворення.
Тобто, якщо буде відновлено суверенітет України в окремих районах Донецької та Луганської областей, то контроль за місцевою владою здійснюватиме Об'єднаний штаб ЗСУ.
Задекларована вірність Мінським угодам
Це буде не перший закон, який легалізує Мінські домовленості, про юридичну нікчемність яких вже багато написано і сказано.
Так, на виконання Мінських угод вже були попередньо схвалені зміни до Конституції, які містять скандальний пункт про особливий статус окремих районів Донецької та Луганської областей. Крім того, 18 жовтня спливає термін дії закону "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей".
Чи припинить це війну?
Чи наблизить прийняття цього закону де окупацію частини Донбасу?
Відповідь є у самому законопроекті: "Дії Російської Федерації грубо порушують досягнуті на міжнародному рівні домовленості, зокрема шляхом: систематичного недотримання режиму припинення вогню та продовження обстрілів цивільних об'єктів та інфраструктури".
Тобто, Україна визнала, що зробила все можливе – виконувала покроково Мінські домовленості – але агресор не вгамовується, при цьому Україна залишається відданою політиці мирного врегулювання.
Отже, відновлювати суверенітет збройним шляхом Україна не буде.
Війну визнали
Розчарування владою породжує підозри до будь-яких її ініціатив. Зокрема, цей законопроект привернув увагу відсутністю у ньому слова "війна". Але мовою міжнародного права "війна" – це "агресія".
Агресія, тобто озброєний напад однієї держави на іншу, є міжнародним злочином. Таким чином, наявність в законопроекті словосполучення "збройна агресія" – це і є формально визнання парламентом України війни.
Чому лише зараз? Бо саме зараз виникла необхідність передати керування збройними діями від СБУ до Об'єднаного штабу ЗСУ.
Деталі, в яких криється диявол
Власне, на появі "агресії" в тексті щирість та відвертість завершується.
Так, проект закону спрямований на правове врегулювання державної політики із забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій та Луганській областях.
Але ж насправді ця політика провалена. І наразі актуальною є політика відновлення суверенітету – а не забезпечення.
У преамбулі законопроекту все ще згадується, що Російська Федерація ініціювала, організовувала та підтримувала терористичну діяльність в Україні. Це ніби заготовка для кроку назад. Ніхто ж не знає, як будуть розвиватись події.
Але насправді ніякої терористичної діяльності не було, принаймні, якщо керуватись українським кримінальним законодавством. Бо метою Російської федерації є посягання на територіальну цілісність України, а не порушення громадської безпеки, залякування населення тощо.
Зовсім незрозуміло, чому президент в 11-й статті свого законопроекту називає Крим тимчасово окупованою територією. Адже Крим анексовано – тобто у насильницький спосіб приєднано до території Російської Федерації. Та й у міжнародно-правових актах розділяють ці два поняття.
Невтішні висновки
Деокупація та завершення війни – дві найбільш електорально вдячні теми. З ними не конкурують навіть пенсії.
Тому цей закон прогнозовано буде інформаційним приводом номер один, якщо правильно організувати піар-стратегію.
Але нічого кардинально цей закон не змінює.
У разі його ухвалення, наступного дня після набрання чинності нічого не відбудеться, окрім переходу керування бойовими діями від СБУ до Об'єднаного штабу ЗСУ.
Проект закону про "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій та Луганській областях" просто задекларував всім очевидні речі – є агресія, є тимчасово окуповані території, Російська Федерація порушує домовленості та не хоче припинити вогонь, Україна залишається відданою мирному шляху припинення агресії.
Тобто, не скоро ще будуть деокуповані окремі райони Донецької та Луганської областей.
А про звільнення Криму у законопроекті не йдеться.
Анна Маляр, спеціально для УП
