Президент Франції Франсуа Олланд попередив про можливість перетворення конфлікту на Донбасі на "заморожений конфлікт" в разі невиконання Мінська.

Про це він заявив, відповідаючи на запитання на пленарному засіданні Парламентської асамблеї Ради Європи, повідомляє зі Страсбурга кореспондент "Європейської правди".

Олланд наголосив, що виконання Мінських домовленостей, на його думку, є єдиним шляхом для виходу з конфлікту. Серед іншого він наголосив, що вважає пріоритетнішим питанням проведення місцевих виборів, а не повернення Києву контролю за українсько-російським кордоном.

"Вже після виборів Україна має отримати контроль за кордоном", - заявив він, посилаючись на те, що саме такий порядок передбачений "Мінськом".

Олланд водночас наголосив, що не йдеться про проведення виборів за будь-яку ціну – цьому мають передувати дії інших сторін, "в тому числі бойовиків, на яких має вплив Росія".

"В першу чергу припинення вогню, відведення зброї, роззброєння, але після цього – вибори", - додав Олланд.

Коментуючи запитання про те, чи можливе перетворення Донбасу на зону "замороженого конфлікту",  президент Франції зауважив, що ця перспектива є реальною.

"Треба повністю впровадити Мінськ, інакше ми матимемо ще один "заморожений конфлікт". І це буде не перший "заморожений конфлікт" у світі", - додав він.

Як відомо, Україна наполягає на тому, що політична частина мінських домовленостей, зокрема проведення виборів, може буьт тільки після того, як буде перекритий кордон з РФ, а також будуть виведені всі російські формування з території Донбасу.

Протилежну позицію відстоюють РФ і бойовики.

Блаженніший Любомир Гузар. Фото:espreso.tv

На мою думку, український народ все ще живе тим радянським синдромом "нам дадуть": що влада для нас зробить, що нам дасть Західна Європа чи Америка. Що нам дадуть? Своїми роздумами ділиться Блаженніший Любомир Гузар, передають Патріоти України з посиланням на Інформаційний ресурс УГКЦ.

Люди дуже недбало голосують, не перевіряючи, за кого голосують, не питають у тих людей – що ви думаєте, як ви думаєте. А якщо й дадуть гречки чи щось інше, то вже цілком забувають за все.

Одне слово, хоч і є певне розчарування, але немає причини бути дуже розчарованим. Чому люди розчаровані? Бо вони думали, що на вербах виростуть груші і що вони будуть благоденствувати?

Якби люди взялися до роботи, не було б розчарування, було б усвідомлення: буду стільки мати, скільки попрацюю. Розчарування не є цілковито виправданим, його причина – у браку активності та браку відповідальності.

Не питає себе народ, не питає себе кожен, навіть ті, хто стояв на Майдані: а що я зроблю, що я зробив, щоб Україна була краща? Він запитує – а що мені дали після Революції?

А як нічого не дали, то він розчарований. Якби ми взялися до роботи і взялися не поодиноко, але разом, то ото була б сила. Дивіться, скільки у нас є добра! Волонтери!

Скільки людей робить добро, а ті, що роблять добро – як вони будують, бо самі зростають, вони служать другим, підтримують друге – то ж наше військо. Якби не волонтери, де б ми були?

Вже тепер поволі починають наші справи нормалізуватися, але на початку ми нічого не мали, але була та воля. Отже, є в народі сила, є можливість. Але треба послідовно, скажімо, не тільки волонтери, кожен громадянин повинен працювати і думати, і дбати. Тоді б не було причини бути розчарованим.

Особисто я на розчарувався, просто мені прикро. Прикро, що влада рухається не так, як би хотілось. Але я себе запитую: що роблю я? То є основне питання, де я можу допомогти.

Але я мушу першочергово – і кожний з нас, не тільки я – мусить себе запитати: а що я роблю, щоб було краще? І щось робити.

Ми мусимо бути дуже свідомі того, що ми все ще терпимо від того виховання, яке наші люди дістали за радянських часів.

"Я б сказав, що ті, на кого ми сподівалися, ще не дійшли до такого рівня духовного, щоб виправдати наші надії. Бачите, і до сьогодні наші політики борються за владу. Прикро сказати, на що ладні йти за владу: купують та продають голоси, роблять, що хочуть.

Багато говорять, а мало роблять. Але за всяку ціну хочуть бути при владі. Змінюються закони, якісь дивні оборудки робляться на користь людей при владі.

Одне слово, ми маємо все ще отой синдром влади. Дивіться, ті депутати: ну, душу і тіло продасть, аби тільки дійти до влади. А чому? Не для того, щоб служити народу.