але я пишу не щоб комусь подобатись чи щоб когось образити..

Солдати - завжди ті, хто повинен ВБИВАТИ..

вбивати БАГАТО і вбивати якісно.. щоб виЖИТИ, і щоб було ЖИТТЯ після війни.

і задача кожного солдата, що ВБИВАЄ – залишитись ЛЮДИНОЮ вбиваючи людей..

бо від цього залежить чи будуть його нащадки ЛЮДЬМИ, чи виродиться рід ПЕРЕМОЖЦІВ..

на війні ми перемагаємо не інших людей, не ворога і навіть не зло..

на війні ми перемагаємо САМИХ СЕБЕ В СОБІ..

кожна війна - це катаклізм планетарного масштабу..

кожна війна - це випробування людського на ЛЮДСЬКІСТЬ..

і я ПИШУ для того, щоб ні в кого не було ілюзій з цього приводу.. ось тоді буде надія на ПЕРЕМОГУ..

Солдати не плачуть,

коли убивають самі,

коли ж у вогні їх дні –

кожен з них бачить

порожні й сумні

і страшні

плоди своїх вражень,

і сльози їх ллються самі

із небес

у прагненні щирім

змити вину,

котра нас залишає без крил

в повсякденнім

житті..