Мертвецьки-чорно. Всюди жах незримий.Танцюють тіні страту гопака.Нічні мисливці скрипнули дверимаВ панічну підсвідомість хробака.І затрусило дух холодцюватий Безкрилим шалом зляканого зла,Мистецьким рвінням вмить відпрацюватиБезпеку ситу власного кублаДе він живе, основи підгризає, Переробляє міць на порохно,Служіння - на кормління хробозграї,Святе - в пусте, коріння - на лайно.Його нора у затінку планети,В родинному маєтку шкідників,Де вкрито за броньовані ролетиСлизькі сліди пожуваних років...

Читати далі...

Друзі! Хворію, тому не можу бути з вами. Дописав вірша, який замислив ще влітку. Хоч щось...Я їхав додому. За Доном кордон.Вагони летіли крізь ніч, і крізь сон.Хропіли купейні під стукіт коліс,Скрипіли в плацкартах завали валіз.Тікали за обрій мерянскі ліси.І чулися звідкись дурні голоси.Та ні, то не орки вертались з війни,Не клан канібалів добув свіжини,Не демони з пекла шукали утіх -То гурт росіян розважався, як міг.І звідти горлало, гриміло, гулоПрадавнє, кондове чухонське мурло.І був там...

Читати далі...

Мій сон - наче гілка, обтяжена снігом,Як танці осик в льодовому вбранні.Повіки важкі неможливо підняти з-під криги.В повітрі густому загрузли молитви, пісні.То серце кричить, вибухає - мені не почути.То стогне народ, та я сплю уже стільки віків...Змішалися ери: он знову на станції КрутиІде на багнети загін юнаків.Не їм зупинити мій сон віковий, незворушний.Не їм розбудити мій сором і гнів.Бо я - Україна, страшна, полонена, незрушна.Я нишком закопую кращих синів.Я їхні могили ховаю...

Читати далі...

Розмовляв якось з одним землячком, який живе в Росії, десь в Тюмені. Господи, я ще ніколи не чув, щоб хтось так люто лаяв так званих "кацапів". Справжній вибух ненависті! Очі налиті кровью, губи трусяться. Я спитав людину, а за що він так ненавидить своїх сусідів, колег, товаришів? У відповідь - справжня злива, ураган люті. Питаю: "Ну якщо ти так ненавидиш те місце, де живеш, і людей, які живуть поруч з тобою, то навіщо ти там живеш? Маєш гроші, за які можеш купити будинок десь в ...

Читати далі...

Знайшов свій вірш з тих часів, коли Україною ще керував "...мудрий хозяйствєннік...", "... дірєктор крупнєйшего прєдприятія..." і т. п. а насправді - колишній парторг, жадібний пацюк, що проклав дорогу до влади відвертим бандитам і т. п. Думаю, вірш може зацікавити товариство, як пам'ятка колишніх надій, сподівань, помилок: Світ земний не любить беззахисних.Зовні він подібний до тюрми,Де таємні пахани-шахістиГраються державами й людьми.Став слабким - і ти уже під матом,...

Читати далі...

Маю багато різних гріхів та грішків, але є один вчинок, про який я жалкую з самого дитинства. Я зламав молоду тополю. Хтось може сказати: "Тю, та це не найстрашніший вчинок!" Але, мабуть завдяки генетичній пам'яті, я вважаю цей вчинок дійсно дуже поганим. Були часи, коли наші предки духом своїм чули природу навколо себе, розмовляли з її силами, поважали і берегли кожне дерево, кожну рослину і живину. Був у них і свій пантеон найулюбленіших дерев, кожне з яких мало свій норов і...

Читати далі...

З чорної ночі на спалахи фарВиповзли темні руїни."Їхати швидше!- сказав комісар -Не зупиняти машини!"Глина фонтанами била з-під шин.Кинулись тіні тікати."Селище привидів - мовив один -Мертве село Благодатне..."Вили мотори. Полів чорнотаЗнов оточила колону...Не кілометри позаду - літа,Та не забути до скону,Як за вікном пробігали хатинЧорні покинуті очі,Згорблені тіні, могильні хрести -Вісники вічної ночі...Хто і коли це село збудував,І оточив його дротом?Хто і за що...

Читати далі...

Як ви всі знаєте, на порталі i.ua проводиться конкурс (в тому числі конкурс віршів) "Україна - це МИ", присвячений 20-тиріччю Незалежності України. Ну, я був набрався хоробрості, та й вирішив взяти участь в тому конкурсі. Надіслав туди свої вірші. Ну, та не про те мова. Порився я по своїх шухлядах, погортав старі і дуже старі записи. Дещо з того, що розкопав, хочу показати тут шановному товариству. Тема одна - все про нас, про Україну. Отже, почну з от такого вірша: Дніпро, Славуто,...

Читати далі...

Тут дехто образився на окремі рядки мого вірша про країну щедрих матюків. У мене є ще декілька не зовсім компліментарних рядків і про нашу країну, і про наш народ, і я не збираюся закривати очі на наші недоліки. Але зараз хочу запропонувати шановній спільноті ось цей вірш: Ці прийшли від скорботи великої, У безбожному світі народжені. Їхня доля була без’язикою, Їхні предки – раби за походженням. Їхні вчинки бували бездарними, А думки і пісні – незбагненними, Їхні зрадники – вічно ...

Читати далі...

В країні щедрих матюків Нажив років і тумаків, І зрозумів: з часів древлян Народ країни матюків То не спільнота громадян, А гурт сумних одинаків, Рід збирачів подій страшних, Юрба окремих, мовчазних. Їх всіх несе брудний потік Нужди, сваволі, лихварів З орди в орду, і з року в рік, Від народивсь до постарів, З тюрми народів до тюрми, З пітьми до іншої пітьми. Бо це народ не боротьби, А самоїдства і журби. Він не господар власних днів, Ні сараїв своїх, ні снів, Ні слів, ні...

Читати далі...