(Рекомендовано до прочитання і обговорення прихильникам другої державної мови в Україні)

На скільки мені відомо, в США, Франції, Великобританії, Росії, Ізраїлі, Японії, Китаї, Німеччині по одній державній мові.

Хотілося б задати прихильникам двомовної України три коротеньких запитання:

- Як багатонаціональні держави обмежуються всього однією державною мовою?
- Чому в цих державах не постає питання на державному рівні про введення додаткових державних мов?
- Чому цим державам інші держави не «рекомендують» вводити другі/треті державні мови?

Давайте разом дамо відповіді на ці питання (на форумі/у коментарях). Думаю, що вийде конструктивна дискусія. Можливо, вона дасть поштовх задля припинення мовного конфлікту в Україні.

Тарас Токар,
активіст ВГО Альянс «Майдан»
(Полтава).

"Майдан".

В одному з епізодів популярного мультсеріалу «Сімпсони» розповідається про те, як величезні рекламні муляжі клоунів, політиків та інших «зірок» раптом ожили — і почали трощити все навколо. Мешканці зачаровано дивляться на цей жах і не знають, як рятувати рідне місто. В розпачі одна дівчинка прибігає до керівника рекламної компанії, що створила цих монстрів. Він пояснює, що це люди самі наснажують їх своєю енергією. Тому радить просто не звертати на них увагу — без підживлення вони самі засохнуть. «Як же не звертати увагу, якщо ВОНИ ЗНИЩУЮТЬ НАШЕ МІСТО!?» — вигукує дівчинка. «А ви займіться цікавою роботою», — каже рекламіст. І справді: як тільки люди перестали дивитися на монстрів і думати про них, так ті відразу ж втратили свою могутність і безсило повалилися на землю.

Нинішні політики в Україні — це такі ж самі рекламні монстри. Можливо, вони є непоганими трейдерами, рейдерами чи колекціонерами, але як державні діячі є третьосортним матеріалом. Керована ними держава остаточно перестала виконувати свої базові функції. Вона вже не контролює кордони та міграційні потоки, не слідкує за якістю харчів та медикаментів, не забезпечує ні обороноздатності, ні економічної незалежності, ні правосуддя, ні соціальної справедливості. Висловлюючись сучасним сленгом, держава послала народу меседж, що вона його «послала». Тобто кинула напризволяще. Мовою політології це називається повною відчуженістю між державою та народом.

Основне гасло можновладців: «Народ має бути повністю керованим». Для самоутвердження себе як еліти вони роблять все можливе для перетворення народу на бидло. Відповідно, самі вони при цьому перетворюються на «еліту бидла» — БИДЛОЕЛІТУ.

Політична діяльність рекламних монстрів — це суцільне шоу, імітація, ілюзія, пародія. До системної державницької діяльності вони неспроможні в принципі. Тому роблять те, що вміють: борються між собою за бюджетні гроші та землю, а в перервах піаряться в ЗМІ. Для цього проводять фотосесії в затоплених водою селах, спускаються в шахти, доять корів, роздають медалі, літають на гвинтокрилах і висловлюють в телекамери турботу про народ, що катастрофічно вимирає, та про інфраструктуру, що катастрофічно розвалюється. Ми розуміємо, що це цікавіше і простіше, ніж будувати дамби, саджати ліси чи створювати сучасні виробництва, проте їхня метушлива бездіяльність перетворилася на головну загрозу національній безпеці. «Якщо їх не вбити, вони нас уб’ють», — співає гурт «Абздольц» у пісні про покемонів, але на думку чомусь приходить дещо інше.

Планета увійшла в гостру кризу Великого Переходу — до нової цивілізації, до нової екологічної ніші. Вичерпання природних ресурсів, екологічне забруднення і соціальна дестабілізація посилюються кліматичним розбалансуванням. Треба бути готовим до небачених досі спекот і холодів, посух і повеней, ураганів і землетрусів, інфекційних хвороб і геомагнітних інверсій (зміни магнітних полюсів). Щоб пережити цей екстремальний період, народу потрібна сильна і розумна держава, що володіє достатніми резервами і засобами швидкого їх застосування. Натомість що роблять наші покемони? Замість того, щоб згуртовувати народ, вони нацьковують одних українців на інших. Замість насаджування лісів, вони їх хижацькі вирубують — деревина йде на експорт, а гроші в офшори. Замість модернізації гідротехнічних споруд половину з них вже приватизували, решту кинули напризволяще. Їм просто нецікаво займатися техногенною безпекою. Їх хвилює приватизація найприбутковіших підприємств, розпродаж української землі та її надр — того, чого вони ніколи не створювали і що їм не належить.

«Клоуни знущаються над нами. Називай речі своїми іменами», — закликає гурт ТНМК. Це вже про ринковий балаган, який «еліта» чомусь називає демократичними виборами. Він робиться за такою схемою:

1. Спочатку олігархічні клани через підконтрольні ЗМІ розкручують з десяток перспективних політпроектів та «героїв майбутніх виборів».

2. Через якийсь час визначаються їхні рейтинги, на основі яких складаються розцінки. На закритих аукціонах відбувається розпродаж місць у партійних списках — згідно з законами ринкової економіки.

3. Для створення ілюзії «передвиборчої боротьби» через ці ж ЗМІ запускається «війна компроматів» і демонстративне обливання один одного багнюкою. Очевидно, що це «шоу для лохів», бо якби було інакше, то публічні заяви про скоєні злочини завершилися б кримінальними справами, резонансними судами і ув’язненнями з вилученням накраденого.

4. Для відволікання людей від реальних проблем у масову свідомість вкидаються «кістки», за які ці люди мають гризтися між собою: «НАТО», «двомовність», «міжконфесійні відмінності», «хто кого годує» тощо.

5. Внесок у вибори — це інвестиція, що має швидко окупитися і принести прибуток. Тому ті, що купили мандати, негайно включаються в «дерибан» країни з метою «відбити бабки».

6. Доволі швидко вся ця шкурна метушня починає викликати в людей блювотний рефлекс. Тоді розкручуються нові «герої нашого часу» — і все починається спочатку. В результаті змінюються політпроекти, але не змінюються елітні фізіономії.

Як зупинити цих «голих королів»? Найкраще скористатися рецептом від «Сімпсонів»: перестати звертати на них увагу, не живити цих енергетичних паразитів своїми емоціями, сподіваннями, страхами та малодушним вибором «меншого зла». Бо в цьому світі існує закон тяжіння: що сьогодні в наших головах, те завтра в нашому житті. Вболіватимемо за цих «політичних покемонів» і братимемо участь у їхніх виборчих лохотронах — матимемо постійне відтворення балагану. Якщо ж будемо думати про державу нашої мрії — неминуче сформуємо новий український світ.

Спочатку він народиться у нашій свідомості, потім в наших стосунках із дітьми, родичами, друзями та знайомими, згодом пошириться на ширші територіальні й професійні громади. Пройде небагато часу — і тисячі осередків світла зіллються в сонячну українську державу-громаду — Третій Гетьманат.

Тож почни з себе! Зроби перший крок: вимкни «зомбоящик» і перестань підживлювати рекламних монстрів своєю життєвою енергією. Натомість спрямуй її на добро — і власними силами, в міру своїх можливостей твори навколо себе чесний та розумний простір.
http://www.day.kiev.ua/251745/

Кобзар Т.Г.Шевченко

Тарас ШЕВЧЕНКО

***

Стоїть в селі Суботові На горі високій Домовина України, Широка, глибока. Ото церков Богданова. Там-то він молився, Щоб москаль добром і лихом З козаком ділився. Мир душі твоїй, Богдане! Не так воно стало; Москалики, що заздріли, То все очухрали. Могили вже розривають Та грошей шукають, Льохи твої розкопують Та тебе ж і лають, Що й за труди не находять! Отак-то, Богдане! Занапастив єси вбогу Сироту Украйну! За те ж тобі така й дяка. Церков-домовину Нема кому полагодить!! На тій Україні, На тій самій, що з тобою Ляха задавила! Байстрюки Єкатерини Сараною сіли. Отаке-то, Зіновію, Олексіїв друже! Ти все оддав приятелям, А їм і байдуже. Кажуть, бачиш, що все то те Таки й було наше, Що вони тілько наймали Татарам на пашу Та полякам... Може, й справді! Нехай і так буде! Так сміються ж з України Стороннії люди! Не смійтеся, чужі люде! Церков-домовина Розвалиться... і з-під неї Встане Україна . І розвіє тьму неволі, Світ правди засвітить, І помоляться на волі Невольничі діти!..

21 октября 1845.

Без коментарів. Дивіться відео і коментуйте ви. Я все сказав.

Багатостраждальний колектив Полтавської обласної бібліотеки для дітей ім. Панаса Мирного пікетуватимуть будівлі найвищих посадовців з вимогою зберегти їхній заклад.

Біля Секретаріату Президента пікетувальники привернуть увагу керівництва держави до того, що разом з приміщенням та всього майна дитячої бібліотеки загарбниками захоплена експозиція присвячена Голодомору 1932-1933 років, доля якої невідома. Орієнтовний початок акції о 10.00 годині.

Біля будівлі Кабінету Міністрів бібліотекарі вимагатимуть виконання обіцянки Юлії Тимошенко повернути приміщення дитячій бібліотеці, яку прем’єр-міністр днями дала, перебуваючи у Полтаві. Орієнтовний початок акції об 11.00 годині.

Час початку акцій залежить від часу прибуття полтавців до Києва.

Координатори акції: Анатолій Банний (тел. 8 097 9752125), Сергій Федянін (т. 8 095 7653678).

Прес-служба оргкомітету всеукраїнської акції
«Повернемо бібліотеку дітям».

Претензії головного контролюючого медійників органу України стосуються, як і раніше, таких російських телеканалів як ОРТ, РТР і Ren Tv. Саме їхнє мовлення, вважають у Нацраді, грубо порушує українське законодавство. Відтак Національна рада з питань телебачення і радіомовлення України звернулася до провайдерів, які ретранслюють ці телеканали на території нашої держави, з вимогою припинити їхнє мовлення або адаптувати його до вітчизняних законів.

Голова Нацради Віталій Шевчен­ко пояснює рішення тим, що провайдери мали три роки, аби щось змінити. Втім, каже Віталій Федорович, за цей час суттєво так нічого й не помінялося: «Вимагати адаптувати продукцію до чинного законодавства — цілком звична річ в усій Європі. 1 березня сплив трирічний термін, протягом якого ми зверталися, просили, панькалися і чекали на розуміння, що провайдери виконають наші вимоги».

Член ради директорів Союзу кабельного телебачення України Геннадій Хазан, один з тих, хто вважає рішення Нацради заангажованим, каже, що її керівництво просто розіграло комедію про пошук діалогу і взаємопорозуміння з «кабельниками». А колега Хазана Олег Баранов навіть наголосив, що кабельники не мають наміру виконувати рішення Нацради.

«Авторами цих заяв, які кажуть, що не порушували українського законодавства, є люди, котрі досі не хочуть зрозуміти, що Україна — це суверенна і незалежна держава, — відповідає кабельникам Віталій Шевченко. — І ми вже не говоримо про рекламу, яка стала окремим пунктом претензій Нацради до провайдерів, які не сплачували в державну казну за неї жодної копійки». Що ж до погроз не виконувати рішення контролюючого мовників органу, то Віталій Федорович на цей рахунок не переймається: «Якщо вони відкидають цивілізований метод вирішення проблеми, тоді будуть спілкуватися не з членами Нацради, а з людьми у погонах».

"Україна молода"

Кобзар Т.Г.Шевченко

Тарас ШЕВЧЕНКО

Розрита могила

Світе тихий, краю милий,
Моя Україно,
За що тебе сплюндровано,
За що, мамо, гинеш?
Чи ти рано до схід сонця
Богу не молилась,
Чи ти діточок непевних
Звичаю не вчила?
«Молилася, турбувалась,
День і ніч не спала,
Малих діток доглядала,
Звичаю навчала.
Виростали мої квіти,
Мої добрі діти,
Панувала і я колись
На широкім світі,
Панувала… Ой Богдане!
Нерозумний сину!
Подивись тепер на матір,
На свою Вкраїну,
Що, колишучи, співала
Про свою недолю,
Що, співаючи, ридала,
Виглядала волю.
Ой Богдане, Богданочку,
Якби була знала,
У колисці б задушила,
Під серцем приспала.
Степи мої запродані
Жидові, німоті,

Сини мої на чужині,
На чужій роботі.
Дніпро, брат мій, висихає,
Мене покидає,
І могили мої милі
Москаль розриває...
Нехай риє, розкопує,
Не своє шукає,
А тим часом перевертні
Нехай підростають
Та поможуть москалеві
Господарювати,
Та з матері полатану
Сорочку знімати.
Помагайте, недолюдки,
Матір катувати».

Начетверо розкопана,
Розрита могила.
Чого вони там шукали?
Що там схоронили
Старі батьки? Ех, якби-то,

Якби-то найшли те, що там схоронили,
Не плакали б діти, мати не журилась.

9 октября 1843

ДЕПУТАТСЬКЕ ЗВЕРНЕННЯ
в порядку ст.16 Закону України «Про статус народного депутата України»

Шановний Юрію Віталійовичу!

До мене звернувся журналіст 5-го каналу Олег Дейнека у зв’язку з подією, що мала широкий резонанс і висвітлювалася практично всіма засобами масової інформації України. За повідомленнями ЗМІ, 15.07.08 троє приватних підприємців за підтримки державного виконавця проникли до приміщення Полтавської обласної дитячої бібліотеки імені Панаса Мирного, розташованого за адресою м. Полтава, вул. Гагаріна, 5, і не впускали туди ані персонал, ані відвідувачів та брутально ображали їх. На очах у очевидців ці фізичні особи занесли до приміщення сокири і потрощили полиці книгозбірні, зірвали з підлоги лінолеум, а зі стін — шпалери.

Полтавська обласна дитяча бібліотека імені Панаса Мирного з 1973 року розміщується в приміщенні по вулиці Гагаріна, 5, збудованому за спеціальним проектом на земельній ділянці, відведеній з цільовим призначенням.

Архітектурно-планове завдання на спорудження бібліотеки було видане на підставі рішення Полтавського міськвиконкому від 26 травня 1971 року № 245, у пункті №1 якого зазначено: „дозволити Полтавському міському міжколгоспному об’єднанню по будівництву „Облміжколгоспбуд” провести будівництво 5-поверхового житлового будинку з розміщенням у першому поверсі дитячої бібліотеки на ділянці по вулиці Гагаріна,5 за рахунок знесення двох житлових будинків, які розташовані на цій ділянці і належать міськжитлоуправлінню”.

Актом Державної комісії по прийому в експлуатацію 40-квартирного житлового будинку з вбудованою дитячою бібліотекою по вулиці Гагаріна, 5 від 30 листопада 1973 року бібліотека була прийнята в експлуатацію.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 5 листопада 1991 року „Про розмежування державного майна України, яке передається до комунальної власності, між власністю області та власністю районів і міст обласного підпорядкування” виконком Полтавської обласної ради народних депутатів 17.01.1992 р. ухвалив рішення №13, відповідно до якого обласна бібліотека для дітей імені Панаса Мирного була виключена з державної власності й включена до переліку підприємств, об’єднань, установ, організацій, майно яких передається до комунальної власності області.

Але 29.10.2001р. Полтавське управління жилкомунгоспу міськвиконкому, що мало право видавати правовстановлюючі документи лише на квартири державного житлового фонду, видало правонаступнику Полтавського міського міжколгоспного об’єднання по будівництву „Облміжколгоспбуд” — Полтавському обласному міжгосподарському виробничому об’єднанню по агропромисловому будівництву „Полтаваагробуд” — свідоцтво №519 на право власності на увесь житловий будинок по вулиці Гагаріна, 5 з вбудованою дитячою бібліотекою імені Панаса Мирного, що належала до комунальної власності області.

Як вказано у цьому свідоцтві, воно було видано взамін реєстраційного посвідчення, виданого 27.05.1992 р. У наступному на підставі цього свідоцтва Полтавське обласне міжгосподарське виробниче об’єднання по агропромисловому будівництву „Полтаваагробуд” 07.11.2002 р. продало Відкритому акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації „Полтавагаз” саме приміщення дитячою бібліотекою імені Панаса Мирного, вбудоване у житловий будинок по вулиці Гагаріна, 5. За поясненням „ Полтаваагробуду” це приміщення було передано „Полтавагазу” з метою погашення заборгованості за газ, спожитий 1998-1999 роках, на суму 121 588 грн. Одначе досі жодного підтвердження даної заборгованості знайти не вдалося, натомість виявилося, що між підприємствами було укладено звичайний договір купівлі-продажу на суму 185 731 грн.

31.12.2003 р. ВАТ «Полтавагаз» продає приміщення дитячою бібліотекою імені Панаса Мирного ТОВ «Темп-1» вже за 225 204 грн., а 30.04.2004 р. ТОВ «Темп-1» продає це ж приміщення за 433 620 грн. громадянам:

— Павлюченку Олександру Петровичу, що мешкає за адресою 39411, с. Богданівна Машівського району, вул. Чехова, буд.6.

— Буянкіну Олександру Костянтиновичу, що мешкає за адресою 68702 с. Новоселівка Полтавського району, вул. Жовтнева, 26.

— Худяку Юрію Олексійовичу, що мешкає за адресою 36000, м. Полтава, вул. Мироненка 12, кв.14.

Всі ці правочини порушили Закон України «Про бібліотеку і бібліотечну справу», чинний на той час і донині. Відповідно до ч.1 ст.28 цього Закону держава гарантує захист майнових прав бібліотек усіх форм власності, а відповідно до ч.2-4 ст.14 цього Закону бібліотеки, що є юридичними особами, якою саме і є Полтавська обласна дитяча бібліотека імені Панаса Мирного, не підлягають приватизації. А частина 2 ст. 27 цього ж Закону забороняє переміщення бібліотек без надання рівноцінного упорядкованого приміщення для обслуговування користувачів бібліотеки, роботи працівників, зберігання бібліотечних фондів.

Під час розгляду ініційованої бібліотекою судової справи, з’ясувалося, що і оригінал посвідчення від 27.05.1992 р., і оригінал виданого замість нього свідоцтва №519 на право власності на житловий будинок по вулиці Гагаріна, 5 з вбудованою дитячою бібліотекою імені Панаса Мирного у «Полтавоагробуд» відсутній. У суді представники «Полтаваагробуду» змогли пред’явити лише світлокопію копію свідоцтва №519, під яким стоїть начебто підпис начальника управління жилкомунгоспу Полтавського міськвиконкому Коробкіна В.М. Звіривши підпис з автографами цього ж посадовця під іншими документами, директор Полтавської обласної дитячої бібліотеки імені Панаса Мирного Леонід Чобітько виявив підробку. Одначе провести судово-почеркознавчу експертизу неможливо — через відсутність оригіналу.

Але з огляду на повну бездіяльність прокуратури Полтавської області, трійка комерсантів на чолі з Олександром Павлюченком намагаються таки виселити бібліотеку. З моменту купівлі трьома підприємцями цього приміщення, як стверджує директор бібліотеки Леонід Чобітько, на нього і співробітників чинять потужний психологічний тиск з погрозами фізичної розправи. 21 вересня 2005 року бізнесмени проникли в дитячу книгозбірню вже за допомоги державного виконавця, але їм перешкодила місцева громада.

Згодом вночі невідомі блокують сторожа бібліотеки Сергія Якименка в сусідньому приміщенні, а в саме книгосховище, за його словами, кидають вибухівку. Пожежа знищує 10 тисяч книжок. Оглянувши місце злочину, міська міліція порушує кримінальну справу за фактом підпалу, яку і досі розслідує.

Саме ця млявість правоохоронців згодом зіграє на руку бібліотеці. Посилаючись на необхідність завершення інвентаризації згорілого майна, полтавська міліція зупиняє нову спробу комерсантів заволодіти приміщенням дитячої книгозбірні, яку вони провели 17 листопада 2005 року за допомоги найманців приватної охоронної фірми «Антарес -2000». Після невдачі «бізнес-трійка» фокусується на судах і, крім виселення, вимагає ще й відшкодування 3,5 мільйонів грн. неотриманих прибутків.

Таким чином, виходячи з наведених вище фактів, можна припустити, що свого часу зацікавленими особами був виготовлений завідомо підроблений екземпляр свідоцтва на право власності №519, на підставі світлокопії якого проведено відчуження приміщення Полтавської обласної дитячої бібліотеки ім. Панаса Мирного на користь громадян Павлюченка, Буянкіна і Худякова. Такі дії носять ознаки злочину, передбаченому ч.3 ст. 358 КК України — використання завідомо підробленого документа. Підслідність злочинів такої категорії належить до компетенції органів внутрішніх справ. Через відсутність оригіналу свідоцтва №519 призначити почеркознавчу експертизу в суді неможливо, а відтак встановити істину вбачається за доцільне шляхом порушення кримінальної справи та проведення відповідних слідчих дій — допиту свідків, які в 2001 році були причетні до видачі свідоцтв на право власності на об’єкти нерухомості, очних ставок, витребування реєстрів обліку правовстановлюючих документів тощо.

Окрім того, журналісти, які займаються висвітленням справи Полтавської обласної дитячої бібліотеки імені Панаса Мирного, взялися детально дізнатися про особу Олександра Петровича Павлюченко і поспілкувалися з мешканцями села Богданівна Машівського району, де він мешкає. За їхніми словами, Олександр Павлюченко та його рідний брат Михайло закінчили місцеву школу, а згодом вивчилися на трактористів. Але з часом почали займатися незаконним видобутком газоліну, організували цілі бригади «врізчиків», закупили десятки цистерн і відкрили низку газолінових баз. За даними джерел у правоохоронних органах, найгучніший випадок діяльності братів Павлюченків трапився 2003 року. За одну ніч у селі Стасі сталося викрадення понад 700 кубометрів газоліну, який декількома ходками перевозив караван з 20 бензовозів. А внаслідок критичного падіння тиску у трубопроводі ще й вибухнули дві перевалочні станції. За фактом цього інциденту порушено кримінальну справу, яку й досі розслідує Диканський райвідділ міліції.

Наступного року, як стверджують джерела у правоохоронних органах, Олександр Павлюченко став фігурувати свідком по гучних «газолінових справах Романка й Лавриненка», порушених за матеріалами полтавського УБОЗу. А згодом СБУ порушило іншу резонансну справу по «газоліновій врізці» вже у Чутівському районі. Затримали капітана полтавського УБОЗ громадянина Вараву, а також кума Михайла Павлюченка — громадянина Берлінова. Внаслідок проведених оперативно-розшукових заходів були зафіксовані телефонні переговори його з братом Олександром Павлюченком про організацію газолінової схеми . Але кримінальну справу так і не порушено.

За даними журналістського розслідування, газолінові схеми братів Павлюченків реалізуються через наступні суб’єкти господарювання:

— ПП Павлюченко О.П.,

— ТОВ « Октан+»,

— МТН «Лтава».

Безкарність братів Павлюченків пояснюється їхніми покровителями. За даними журналістських джерел, Олександр Павлюченко є кумом голови Харківської ОДА Арсена Аракова і мав посвідчення радника Президента України з питань боротьби з корупцією. А близькість з органами прокуратури пояснюється навіть розташуванням офісу Олександра Павлюченка — його чотириповерховий будинок стоїть прямо у дворі обласної прокуратури.

Чільнику трьох бізнесменів, які працюють на знищення дитячої бібліотеки — так їх назвав голова Полтавської обласної державної адміністрації Валерій Асадчев, він сам протидіяти не в змозі. Губернатор вважає, що лише правоохоронці здатні і повинні якомога активніше проаналізувати незаконну діяльність Олександра Павлюченка, зокрема що стосується заволодіння приміщенням Полтавської обласної дитячої бібліотеки імені Панаса Мирного.

З огляду на громадський резонанс щодо подій навколо незаконного відчуження приміщення Полтавської обласної дитячої бібліотеки ім. Панаса Мирного на підставі ст. ст.16, 17 Закону України «Про статус народного депутата України» від 17.11.1992 № 2790-ХІІ, -

п р о ш у :

1. Доручити відповідним підрозділам МВС України провести дослідчу перевірку обставин видачі свідоцтва від 29.10.2001 №519 на право власності на приміщення Полтавської обласної дитячої бібліотеки ім. Панаса Мирного, видане Полтавському обласному міжгосподарському виробничому об’єднанню по агропромисловому будівництву „Полтаваагробуд”. У випадку підтвердження інформації про те, що відчуження приміщення бібліотеки відбулося на підставі завідомо підробленого документа — порушити кримінальну справу за ознаками ч.3 ст. 358 КК України.

2. Вжити заходи для прискорення розслідування кримінальної справи, порушеної за фактом підпалення приміщення Полтавської обласної дитячої бібліотеки ім. Панаса Мирного.

З повагою, народний депутат України О.С.ДОНІЙ

Джерело: "Народна самооборона".

ходило близько ста полтавців 30 вересня з вимогою повернути приміщення по вул. Гагаріна, 5 обласній бібліотеці для дітей ім. Панаса Мирного. У цей день Україна відзначає Всеукраїнський день бібліотек.

Хода розпочалася від будинку, в якому понад тридцять років знаходилася бібліотека. Підійшовши до будинку міської ради, полтавці почали вимагати зустрічі з міським головою Андрієм Матковським. Але до них вийшов не сам Матковський, а його заступник Лариса Семеняга.

Місцевий правозахисник Анатолій Банний, який був координатором акції, пояснив журналістам мету проведення акції. За словами А.Банного, вся сумна історія з виселенням бібліотеки розпочалася з свідоцтва на право власності, яке видано Полтавським міськвиконкомом. Правозахисник стверджує, що підпис, що стоїть на свідоцтві є підробленим, а оригінала свідоцтва немає ні у сторін конфлікту, ні у самому міськвиконкомі.

Полтавці, які стояли з плакатами під стінами мерії, вимагали від міського голови Полтави, «бютівця» А.Матковського скасувати рішенням міськвиконкому фальшиве свідоцтво і тим самим виконати обіцянку Прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко повернути приміщення бібліотеці, однопартійцем якої є міський голова Полтави.

Майдан.

Фоторепортаж цієї акції можна побачити тут.

О кулуарном сотрудничестве Ахметова и Ющенко не писал разве ленивый. Однако, в Интернете все чаще начинает появляться информация более угрожающего характера: о фактическом начале внутрипартийного раскола в Партии регионов.

В часности, упоминается о том, что якобы Ахметов в Крыму уже начал начал откровенно «сливать» Януковича. Якобы Ринат Леонидович "дал команду своим людям (именно команда Рината играет первую скрипку в регионе) готовиться к выборам и работать на интересы ЕЦ и Виктора Ющенко".

Об этом, в частности, пишет From-UA в своей статье "Ахметов «сливает» Партию регионов". Впрочем, читайте сами:

"С началом кризиса, инспирированного с Банковой, Партия регионов получила шанс вернуться во власть. Но «регионалы» ввязались в сложную борьбу в непростые для партии времена. Ведь переговоры по поводу нового большинства с участием ПР могут не только не сплотить различные группы влияния внутри партии, а наоборот ускорить процесс ее развала. В недавнем прошлом главный финансист партии Ринат Ахметов уже начал собственную игру, и Виктор Янукович занимает все меньше места в его планах. Подтверждением может служить информация из родного для бело-голубых региона - Донецкой области. Там уже сейчас серьезно аукнулся внутрипартийный конфликт по поводу возможного создания коалиции с БЮТ. «Рупор Ахметова» председатель облсовета Анатолий Близнюк резко раскритиковал Кабмин, а «голос Януковича» мэр Донецка Александр Лукьянченко отказался исполнять Указ Президента о ликвидации памятников тоталитаризма. Таким вот образом первые пытаются рассорить Януковича с Тимошенко, вторые же ставят целью вбить клин между Ющенко и Ахметовым.

«Точно так же единственным шансом Виктора Федоровича сохранить свое лидерство в партии остается заключение коалиционного соглашения с БЮТ. Все остальные пути у враждующих сторон, похоже, отрезаны окончательно. Соответственно, нет иных вариантов и у «регионалов» на местах, кроме как пойти стенка на стенку», - пишет авторитетный еженедельник «Комментарии».

Более того, новости из регионов свидетельствуют о том, что Ахметов уже начал откровенно «сливать» партийные ячейки под пропрезидентский проект «Единый Центр». Характерным примером тому может служить Крым, где вовсю заправляют люди миллиардера.

Предыстория конфликта. Внутренние разногласия у «регионалов» родились не сегодня. Все началось еще с 2004 года, когда лидер Виктор Янукович потерпел досадное поражение на президентских выборах. Конечно же, в планы Рината Ахметова это, мягко говоря, не входило. Впрочем, конфликт между «идеологическим крылом» Януковича и «финансовым крылом» Ахметова поначалу носил латентный характер, плюс еще и избиратели пребывали в шоке от событий 2004 года. Однако не без помощи политтехнологических разработок американских советников Ахметова и напряженных отношений в рядах помаранчевых оппонентов, ПР удалось не только удержаться на плаву, но и сделать Януковича премьером. Пиком влияния регионалов можно считать 2006 год. Но, потеряв власть или же отдав ее, если учитывать позицию Ахметова (именно его называют тем, кто, получив личные гарантии от Ющенко, «дал добро» на перевыборы в 2007-м), ПР заметно начала терять электоральные позиции, особенно на юго-востоке страны. Даже штатный политолог бело-голубых Андрей Ермолаев, основываясь на социологических исследованиях своего Центра, в августе прошлого года отмечал, что «у Партии регионов возникли проблемы снижения доверия в Харьковской области, в Крыму, в Днепропетровской области».

Со временем дела у регионалов пошли еще хуже. Точкой самого низкого падения популярности стал период после выборов 2007 года. Пообещав с помощью референдума быстро решить вопрос языка, сделав русский вторым государственным, лидеры партии, едва закончились выборы, забрали свои слова обратно. В октябре того же года лидер крымского отделения ПР Василий Киселев заявил, что «всем политическим силам нужно остановиться и отойти назад. Мы не должны выдвигать те требования, которые возбуждают западную часть населения Украины, а западники, в свою очередь, не должны выдвигать требования, которые возмущают жителей юго-востока». Как говорится, регионалы настоящие хозяева своего слова: захотел - пообещал, передумал - забрал. А коллега Киселева - нардеп Юрий Болдырев вообще поразил своей откровенностью. Он признал, что идея референдума по языку и НАТО была... предложена штабом «бело-синих» после того, как стало очевидно, что регионалы теряют поддержку голосов избирателей. В придачу ко всему, «бело-голубые» в конечном результате проиграли борьбу за власть Тимошенко и ушли в оппозицию.

Избиратели ПР в такой ситуации повели себя вполне естественно - рейтинги партии и лично Виктора Федоровича начали стремительно падать. Вполне логично, что главный удар пришелся на юго-восток. Так, в 2007 году на парламентских выборах в Крыму за «регионы» отдали свои голоса 60,98% избирателей. Теперь же, по данным известной социологической компании «Юкрейниан социолоджи сервис» (цифры других котирующихся на рынке социологических служб существенно не отличаются), уже в январе 2008-го на Донбассе и в Крыму готовы были поддержать ПР - 46,1%, в сентябре и вовсе 40,4%! Что касается президентского рейтинга Януковича, то и здесь картина на Донбассе и в Крыму довольно безрадостна. Бывшего премьер-министра в сентябре 2008 года готовы были поддержать только 39,2% опрошенных. Напомним, что в так называемом третьем туре выборов президента-2004 Янукович набрал в Донецкой и Луганской областях свыше 90%, а в Крыму - 81,26%.

Крымские «регионалы» променяли Януковича на Ющенко. Анализируя рейтинги, мы не зря делали акцент на Крымском полуострове. Ведь именно здесь люди наиболее чувствительны к языковому вопросу, соответственно, сильнее других разочаровались в нерешительности регионалов. Но есть еще один очень примечательный фактор, который заставляет пристальней присмотреться именно к АРК, а именно речь идет все о том же расколе в рядах регионалах, который, похоже, начался именно в этом регионе. Тенденция того, что оказалась ПР на грани раскола, четко проявилась в момент, когда многолетнюю соратницу Рината Ахметова Раису Богатыреву лидер ПР Виктор Янукович буквально «выпер» из партии. В ответ группа миллиардера прошлась по соратникам Януковича. Больше всех досталось Дмитрию Табачнику, которого друг Ахметова Борис Колесников потребовал лишить партбилета.

Ринат Ахметов, все больше ориентирующийся на Виктора Ющенко, начал откровенно «сливать» Януковича. Именно позиция миллиардера, согласованная с Банковой, не дает продвинуться переговорам ПР и БЮТ о создании коалиции. Ахметов уже откровенно начал играть на досрочные выборы, где рассчитывает выгодно разложить яйца в разные корзины. Очевидно, больше всего «золотых яиц» достанется проекту Балоги «Единый Центр» (ЕЦ). Это, как подтверждают авторитетные источники, как раз и происходит в Крыму. Ринат Ахметов дал команду своим людям (именно команда Рината играет первую скрипку в регионе) готовиться к выборам и работать на интересы ЕЦ и Виктора Ющенко! Это событие стало сенсацией в политических кругах полуострова, его сейчас активно обсуждают в кулуарах Совмина и местного парламента. Главным исполнителем называют тандем главы Совмина Анатолия Гриценко и депутата-регионала Александра Мельника. Премьера автономии и депутата ВР АРК объединяет много общего - они главная опора Ахметова...

Отметим, что оба политика шли на сближение с Ющенко в ногу со своим патроном. Еще в 2006 году, тогда еще спикер парламента и главный кандидат на должность премьер-министра АРК, четко заявил о своих симпатиях. Он безапелляционно подчеркнул, что местные регионалы... разделяют программу Ющенко «Десять шагов навстречу людям». А тему оппозиционности Крыма к центру он назвал надуманной. Такая позиция, конечно же, не прошла мимо внимания Президента. Интересная деталь: сразу после избрания главой Совмина Анатолия Павловича Гриценко на глазах у местных журналистов, со словами «звонил Ахметов», поздравил Александр Мельник, передав Гриценко трубочку. При таком обилии фактов не сложно предположить, что все дела против Анатолия Гриценко, в том числе и недавнее по подозрению в избиении понятого, «спустят на тормоза», как это, в свое время, сделали и по Александру Мельнику...

Медвежья услуга. Вот такая гоп-компания призвана помогать «лидеру Майдана» Ющенко в Крыму. Теперь-то Александр Мельник получит возможность использовать запись якобы его разговора с Львом Миримским (экс-нардеп, один из лидеров партии «Союз»). Пленка с голосами, очень похожими на обоих персонажей, гуляла по Интернету в конце 2004 года. На ней «голос Мельника» уверял Миримского, что Ющенко «траванули серьезно», в то время как его собеседник иронически утверждал, что кандидат в Президенты сам отравился. Теперь в покушение на Ющенко не верят даже многие его соратники, так что Виктору Андреевичу наверняка было бы приятно услышать слова поддержки.

Кстати, на этой же пленке «голос Мельника» утверждает, что в случае победы на выборах (разговор якобы имел место 31 октября 2004 г.) Януковича именно Гриценко и сам Мельник являются главными кандидатами на пост премьер-министра АРК. Тогда в это верилось с трудом, ведь были более весомые фигуры. Но своего тандем достиг, несмотря на то, что победил Ющенко. Благо, их патрон Ахметов вовремя переориентировался. Что до интересов родной партии, то Гриценко и Мельнику, как стало понятно, помаранчевый Ющенко гораздо ближе, чем бело-синий Янукович. К сожалению Виктора Федоровича, личный... имидж крымских ординарцев Ахметова в свое время понизил рейтинг ПР в Крыму. Теперь же Гриценко и Мельник трудятся на понижение на полуострове рейтингов Ющенко и Балоги.

На фоне глубокого раздрая в ПР неудивительно, что этим пользуются их политические противники. Так, ввиду того, что позиция Юлии Тимошенко стала менее радикальной и она открыто ищет пути сближения с Россией, получая одобрение со стороны Владимира Путина, электорат «бело-голубых» активно перетекает к БЮТ и пророссийским силам вроде Наталии Витренко и Василия Волги. В Крыму и на Донбассе за нынешнего премьера уже готовы проголосовать порядка 10-15% и показатели постоянно растут. Единственным политиком, который отбирает «бело-голубых» избирателей, является Тимошенко, на Западе и в Центре она на 15-30% опережает Януковича, а ее президентский рейтинг в Донбассе и на Юге постоянно растет, констатируют социологи.

Вот так, помогая Ющенко, Ахметов и Ко значительно способствуют Тимошенко. Впрочем, это «рок» многих людей, решивших поддержать Президента".

* * *

Комментарий для «Фразы»

Владимир Сивкович, народный депутат, фракция Партии регионов: "Это ерунда какая-то. Ничего подобного быть не может. В Партии регионов никаких таких процессов не происходит".

Комментарии с блогов и форумов:

varjag_2007: "Бандитам тюрьмы, бандитам тюрьмы" Ахметов при юще в 2 раза увеличил свое состояние (другие олигархи только в полтора). Так что они, умиротворяя мелочевкой на батурин и мистецький Арсенал, пылинки с него сдувать будут, пока есть еще что с Украины выжимать. А идеология ОУН об "ініціятивній меншості" и "неусвідомленій більшості" для них как раз в самый раз подходит"

vokintrop: "Жесткое заявление одного из лидеров Партии Регионов Бориса Колесникова относительно необходимости исключения из партии бывшего вице-премьера и главы президентской администрации Дмитрия Табачника продемонстрировало, что на украинской политической сцене, помимо официально оформленных блоков и объединений, есть еще и неформальные группы предпринимателей по интересам. Одну из них, не таясь, представляет Борис Колесников – это «бизнесмены юго-востока». Еще одним ведущим представителем этой группировки является Ринат Ахметов – судя по словам того же Колесникова. И если вспомнить, что гневная реакция Колесникова связана с исключением из партии секретаря Совета по национальной безопасности и обороне Раисы Богатыревой, то можно сделать еще один простой вывод – в нынешнем украинском противостоянии бизнесмены юго-востока поддерживают президента Виктора Ющенко"

a_gru: "Не мог бы мне кто-нибудь из украинских френдов объяснить, почему никем не рассматривается вариант коалиции "НУ-Регионы"? Это что, совсем невозможно? А по-моему, так вполне. Достаточно всего двум людям - Ахметову и Ющенко - договориться. На взаимовыгодных, разумеется, условиях"

Подготовил Николай Неизвестный, «Фраза»