Веснянки та гаївки

Коли починали танути сніги й наставала тепла пора, наші предки святкували прихід весни. Це передусім відбувалося у день сонячного рівностояння, коли починалася справжня астрономічна весна. Цьогоріч вона настане 20 березня о 5.14 за Ґрінвічем (7.14 за Києвом). У цей день дівчата співали пісні, що називалися веснянками. За допомогою веснянок люди передавали свою енергію природі, щоб усе живе навколо прокинулося і знову оживало. Одною з таких популярних веснянок була ось ця: * * * Благослови, мати, Весну закликати! Весну закликати, Зиму проводжати! Зимонька в візочку, Літечко в човничку. Різновидом веснянок є гаївки — твори усної народної творчості, якими супроводжувались обрядові дійства, весняні ігрища та святкування, що відбувались у гаях, лісах чи поблизу водоймищ. С. Килимник заперечує думку О. Петрицького про те, що термін «гаївка» походить від назви індійського свята весни «гулі» або «голі». Він відстоює думку, висловлену вперше В. Гнатюком, що «гаївка» походить від «гай» — місця проведення язичницьких оргій та забав, звідси — часті рефрени типу «гай-гай», «ой, гай», «гаю-гаю» та інше.

Ось приклад популярної гаївки: Коло млина, коло броду, у-ха-ха! Там дівчина брала воду, раз -два! Воду брала, траву жала, у-ха-ха! А на серці журбу мала, раз -два! Вийшла собі на ставочок, у-ха-ха! Там плавало шість качечок, раз -два! Одна одну доганяє, у-ха-ха! Кожна свою пару має, раз -два! А я бідна не щаслива, у-ха-ха! Свою пару загубила, раз -два! Обізвався Господь з неба, у-ха-ха! Тобі пари ще не треба, раз -два! Обізвався Господонько, у-ха-ха! Не журися дівчинонько, раз -два! Я про тебе пам’ятаю, у-ха-ха! Я для тебе пару маю, раз -два!

Виконували гаївки та веснянки у колі (танку). Це символізувало сонячне коло, єдність всіх сил природи і радості буття