Події «Дня Гніву» або як нас пресували мєнти

Я думаю вже написано достатньо, щоб всі зрозуміли, що саме вчора відбувалось під ВР. Ранок почався о 10:00 виступами різних депутатів. Здавалось акція пройде так само, як і попередні. Покричимо, що мусимо щось робити, пару разів вигукнемо «Слава!» та і на тому розійдемось. Та все відбулось не по сценарію. Десь через дві години після балачок в мегафон, все таки наважились поставити намети біля наметів московських попів, які там вже живуть пару років.Так от як тільки почали розгортати ці намети налетіла купа беркутів, ментів і ще якось добра мусорського. Якщо чесно, я вже навіть і не бачила хто був і кого пресував, оскільки сама опинилась у вирії подій. Якась жінка злякалась, що беркути беруть нас в кільце і почала сильно кричати. Вона намагалась вирватись з їх оточення, але не мала сили. Я намагалась її заспокоїти, але вона вперто лізла через беркутню, тому вони почали її, ніби ненавмисно, пинати ногами, правда за руки не хапали, бо тримали кільце. Так у цьому кільці були жінка, яка сильно кричала і я з камерою. До речі, ролики мають суперовий вигляд, морди беркутні видно чудово і саме те, як вони нас стиснювали, щоб викинути з парку. На жаль, більше засняти не змогла, бо беркут таке собі здорове теля, став мені на ногу. Я намагалась вирватись, але не могла, бо він у берцах, а я в тапочках літніх:). Пришлось добре лупити його в живіт і спину, щоб він нарешті зліз з моєї ноги. Чудом мене врятували хлопці з «Тризуб ім.С.Бандера». Я опинилась поза парком, а тут ще цікавіше почалось.  Хлопців, які ставили намет, затримали. Подзвонила Миколі Коханівському, який вже сидів у автозаку і запитала призвіща та імена затриманих. Через пару хвилин представники ЗМІ знали імена хлопців, яких було затримано. Поки хлопці сиділи в автозаку, ми намагались прорвати кордон беркутів і ментів.  А ще всіх дістав священник московський, який ходив і поливав всіх водою. Бачила тільки як його в спину пхнули так, що він летів назад у свій намет. Більше я його не бачила. Далі події відбувались таким чином, оскільки нас викинули за межі парку, чоловіки та жінки вчепились руками за перила і не відпускаючи рук, співали гімн України. Беркутня намагалась разом з ментами відчепити народ, але це не вдалось. Вже через пару хвилин ми були біля автозаку і через дві години врешті хлопців випустили. Сподобались слова хлопців, які вийшли з автозаку із зверненням до Могільова «Якщо ви думаєте, що нас залякали, то не сподівайтесь. Події травневі це початок вашого краху. Ми не ховаємо обличчя і не будемо їх ховати. Ми і не таких перемагали. Слава Україні!». День закінчився для нас десь о20:00. Оленка Білозерська краще все описала, бо я їй телефонувала кожні 5 хвилин, розповідаючи про все, що відбувалось там.  

Пі.Сі. Було дуже багато людей, які навіть і не знали про День Гніву, але побачивши неправомірні дії ментів та беркутні, збігались, щоб допомогти нам. Народ єдиний і ми всі разом! Слава Україні!

Джерело: Блог Юлії Смірнової