Як грабували Київ. Основні схеми

Інвестиційні проекти

Залучення інвестицій — яскрава тема. У столицю — тим більше. Особливо якщо копнути особисте. Усі можливі інвестиційні майданчики було поділено за сферами. Басс курирував свої, Кільчицька — свої, Голубченко — свої. Методології в кураторів були різні. Проте тенденції — схожі.

Схема №1. Суперпільги
Усі, наприклад, дуже любили вкладати бюджетні мільйони в якісь монументальні переходи. На вул. Гната Юри такий з’явився. Київ уклав відсотків 80 грошей у витратні фундаментальні роботи, а інвестор прикрасив його «скельцем» — торговий центр називається. Ось і вийшов інвест-проект майже задурно. Ще приклад — для глибшого розуміння схеми. Скандальний паркінг на Святошині. Отже, один інвестор (який, очевидно, знав правила гри «молодої команди») цілком серйозно висунув уже новій владі три умови: комунікації прокладає місто; воно ж звільняє інвестора від пайової участі і плати за землю. Такий «інвестор» міг обійтися місту в 70 млн. грн. Тоді як сам паркінг інвестору — у... 8 млн. грн. У задачі питається: якщо місто вже вклало 70 млн., то чому йому не вкласти ще вісім і не завести власний бізнес, який живитиме бюджет? Чи комплексно не підготувати майданчик, а потім виставити його на аукціон як готовий бізнес і продати якомога дорожче?

Схема №2. Посередник
Насправді ця схема дає вичерпну відповідь на запитання, поставлене вище. Уявіть собі, що в Київ заходить великий інвестор — «Епіцентр», «Ашан», хто там ще? «Хочу, — каже, — побудувати ще один центр у Києві». — «А в нас вільних майданчиків немає» — відповідають йому батьки європейського міста. Все викуплено. «Своїми» компаніями. У них і купуйте. А бюджету? Бюджету — нуль! Місто позбавили права безпосередньо співпрацювати з інвестором. А якби така співпраця була, то, як мінімум 2—3 тис. грн. за квадрат отримував би Київ. А не Черновецький чи Супруненко. Більше того, в момент будівництва будь-який «ашан» заплатив би місту 15% вартості споруджуваного об’єкта. Проте навальне падіння рівня пайової участі інвесторів у Києві чітко підтверджує зафіксовану моніторинговою групою тенденцію. Так, якщо 2006 року Київ отримав за цією статтею 1,5 млрд. грн., то в 2009 — 80 млн., а в 2010 — 67 млн. Це криза завалила показники у 22 рази?!

Схема №3. КП ім. В.Супруненка
На підтвердження особливої уваги оточення Черновецького до інвестицій логічно продемонструвати столичній спільноті цікавий рекламний проспект — Комунального підприємства «Київське інвестиційне агентство». Тут сервіс найвищого класу: підготовлено повний пакет документів на кожен об’єкт. Нібито під реконструкцію. В асортименті десятки старовинних будинків на центральних вулицях Києва. Ідейний натхненник — на вершині означеної піраміди. У чому фішка? Скажімо, будинок на Володимирській, 44 коштує 20 млн. грн. Як варіант. Але пропонується він покупцю-інвестору — за десять. Решта десять — куди? Чемпіони з кешу. Місто від офіційного платежу отримує встановлені 10%. Адже саме такий принцип роботи законом закладений у сотні КП, створених останніми роками. Відтак понад 400 посередників, у вигляді комунальних підприємств, які розпоряджаються власністю міста, важкими гирями висіли на тілі столиці.

…Насправді в руках у влади сьогодні опинилася репутація Києва, України, політичних еліт. Як спрацює вертикаль? Чи буде відмашка силовикам скрупульозно й компетентно зібрати всі необхідні докази щодо кожної зі схем і довести справи до суду, де на лаві підсудних не відсиджуватимуться виконавці — Качурова, Макєєва, Євлах еt cetera? Чи відповідатимуть за мародерство і осквернення столиці Черновецький, Супруненко, Довгий, Комарницький?.. Незважаючи на їхні готові валізи готівки для судів.

Доводити злочинність вищеописаних дій справді буде складно. Аукціони? Формально проводилися. Земля? Закон про оренду — все в його рамочках. Пайова участь? Таж криза інвесторам зашкодила... Повертати — ще складніше. Частина земель перепродана і перебуває в третіх-четвертих руках. Акції ряду підприємств розпорошені по сотнях пакетів міноритаріїв. Доки місто в судах повертає акції підприємств, власники продовжують виводити їхні активи. Господарська діяльність багатьох виробництв, які зазнали рейдерської атаки, не зупинена. Ті ж таки «Київміськбуд», «Київмлин», «Київпроект» мають великі шанси виявитися пустушками.

Тим часом є архів. Є підписи Черновецького на всіх рішеннях Київради. Є факти системного заниження вартості об’єктів, є документи, оформлені заднім числом, є фірми, банки, газети... афілійовані із замовниками, які здійснили сотні незаконних оборудок. І багато чого є! Нарешті, є десятки людей, готових говорити. Однак чи захоче хтось, врешті-решт, слухати? Якщо слух чиновника, міліціонера, судді сьогодні безпосередньо залежить від волі однієї людини — президента. Який точно не готовий до дострокових виборів у Києві, котрі мають відбутися у разі відставки Черновецького. Проте напевно розуміє, що Київ — це насамперед його тест.

Хоча відповідальність за скоєне — на всіх. На Черновецькому і його команді, яка вирішила, що схопила бога за бороду. На Ющенку, який розбестив цю команду своєю злочинною лояльністю та байдужістю. На лідерці БЮТ Юлії Тимошенко, політична сила якої всі ці роки уміло лавірувала між інтересами Губського, Семиноги та гаслами опозиційності. На Литвині, блок якого обслуговував у Києві інтереси регіонала Хмельницького. Нарешті, на Януковичі, чия фракція справно голосувала за рішення Черновецького та Київради, не забуваючи про інтереси своїх олігархів. Більше того, ПР скористалася послугами мера у період президентської кампанії. Насправді сьогодні як повітря необхідне обопільне визнання елітами своєї вини за розграбування столиці, за те, що користали її, виходячи з політичної доцільності, дозволивши Черновецькому успішно провести свій сезон полювання. Зауважте — не завершити, а провести! Оскільки Команда лише частково зачаїлася і не має наміру відмовитися від планів, до завершення не доведених.

І все ж маховик запущено. Людина — господар своїх планів доти, доки вони у неї в голові. Тепер результати моніторингу — надбання гласності. Тому ні президент, ні силовики, ні різношерсті політичні еліти не можуть пройти повз розслідувані експертами факти. Хоч би якими були їхні мотиви. Хоч би які плани із завоювання влади вони виношували. Підтвердження неминучості покарання Черновецького і Ко насправді може стати першим кроком еліт і суспільства, які допустили такий сценарій, до побудови іншої України.