http://sna.in.ua/?p=6305
Нещодавно українські та російські ЗМІ розтиражували чергову заяву
прем’єр-міністра РФ-ії В.Путіна, яка за своїми цинізмом, відвертим
хамством та безапеляційністю перевершила все те що за минулі десять
років наговорив кремлівський карлик.
Відповідаючи на одне з запитань під час прямого телеефіру він заявив
дослівно наступне – «Теперь по поводу наших отношений с Украиной. Я
позволю с вами не согласиться, когда вы сейчас сказали, что если бы мы
были разделены, мы не победили бы в войне. Мы все равно бы победили,
потому что мы страна победителей. И более того, если мы посмотрим
статистику времен Второй мировой войны, то выяснится, что наибольшие
потери в Великой отечественной войне понесла именно РСФСР, более 70%.
Это значит, что война выиграна, не хочу никого обижать, но в основном
за счет человеческих и индустриальных ресурсов Российской Федерации.
Это исторический факт, это все в документах».
Ось так, коротко і зрозуміло… Я не думаю, що Путін погано знає історію.
Я не думаю, що Путін не знає про вісім мільйонів вояків-українців у
лавах РСЧА, і про те що саме Україна з усіх країн світу зазнала
найбільших втрат як в абсолютних цифрах так і у відсотках (демографічні
втрати України становлять близько 14 млн., що складало більше третини
від її довоєнного населення та 44% загальних людських втрат СРСР). Про
285 млрд. крб. безпосередніх матеріальних збитків України, що становило
42% усіх втрат завданих СРСР і суттєво перевищувало втрати РСФСР. Про
українські заводи евакуйовані за Урал (які так в Україну і не
повернулися і власне які склали «індустріальні ресурси РСФСР» під час
та після війни). Про стратегічну роль України у військових планах
Гітлера і Сталіна.
Не думаю, що Путін не чув про маршалів Тимошенка і Малиновського,
генерала армії Черняховського, маршала бронетанкових військ Рибалка.
Про льотчиків Івана Кожедуба, Степана Супруна, Валентину Гризодубову,
Катерину Зеленко. Про найкращого снайпера всіх часів Людмилу
Павлюченко, на рахунку якої всього за рік війни було 309 знищених
солдат і офіцерів, у тому числі 36 снайперів супротивника. Про те, що
більше ніж кожен третій двічі Герой Радянського Союзу – українець. Про
те, що з чотирьох Героїв Радянського Союзу і, одночасно, повних
кавалерів ордену Слави, двоє (Іван Драченко і Павло Дубинда) –
українці. Про те, що із 7 млн. орденів і медалей, вручених солдатам і
офіцерам Радянської армії, більше 2,5 млн. (близько 40%) одержали
українці.
Путін, як випускник ЛДУ і Вищої школи КДБ, прекрасно знає всі ці речі.
І, як старий кадебіст і досвідчений політик, відвертих дурниць говорити
не звик. Тим більше звертаючись до «дорогих россиян». Але чим пояснити
цей скандальний вислів РФ-ського прем’єра? На нашу думку, ключовим для
розуміння суті путінських слів є фраза «мы страна победителей». Ця
фраза обов’язково стане гаслом і «піде в народ». Бо кожному приємно
усвідомлювати, що «мы страна победителей». І не лише приємно, а й
необхідно, політично доцільно.
Проте, хотілось би дещо уточнити. «Мы» це хто? Напевно, що ті люди, які
у захваті аплодували Путіну, вважали, що мова йшла саме про них. І вони
не помилялись. Дійсно, про них, про «дорогих россиян» йшла мова. Бо
«дорогим россиянам» не обов’язково і навіть небажано знати правду про
війну. Вони мають знати лише те, що була велика війна і «мы» цю війну
виграли. Ця війна зайвий раз «довела», що «мы страна победителей» маємо
цим в обов’язковому порядку пишатися, разом з вождями-недорослями
Путіним і Мєдвєдєвим раз на рік надягаючи георгіївські стрічки.
Отже, історична правда про війну Путіна не цікавить. Навіть більше,
вона є небезпечною. Бо історичні факти ідуть в розріз з офіційною
політикою. Згідно з якою «народ-победитель» це не «сло’вяни» (а саме
така загальновживана і дещо фамільярна форма звернення до вояків
побутувала на фронті). І навіть не «русский народ», як це було за
радянських часів. Це якісь невизначені «россияне», тобто населення
Російської Федерації (саме тому Путін уникав таких неполіткоректних
слів як «русскіє» та «сло’вяни»).
Саме ці «россияне» (денаціоналізована біомаса з промитими мізками, що
заходиться в екстазі від кожного «перла» кремлівських царьків) і є ті
самі «мы», які мають пишатися перемогою у війні. Це ті «мы», які
сьогодні убивають на вулицях Москви сло’вян, збиваються в етнічні мафії
та перетворюють вулиці російських, і не лише, міст на пекло, це ті «мы»
які вимагають через «шейха» Чечні Кадирова покінчити з Україною, це ті
«мы» чиї злочини кремлівські виродки та їхні підручні (на зразок
Нургалієва) намагаються приховати, щоб «не розпалювати міжнаціональну
ворожнечу». Це той народ «мы», який треба відволікти від реальних
проблем, щоб він не слухав «екстремістську пропаганду расистів», і
якому треба дати новий образ ворога у вигляді «підступних хохлів», що
«привласнюють» «велику» перемогу «великого» народу «мы».
Саме для цих «мы» перемогу в ІІ світовій перетворено на культ. І немає
в путінському культі перемоги місця українцям, втім, як й іншим
слов’янським народам та елементарній історичній правді.
Коментарі
Богдан Бо
123.12.10, 18:13
Я просто в екстазі від таких перлів: "Мы все равно бы победили, потому что мы страна победителей."
Виявляється є така країна! Країна Победунов!
Слово то яке: по беде! Тобто була біда і минулась якось там і ось ми стали "по беде" хто? Та це ж победа! - Победителями!
Геніально!
І це говорить людина-прем*єр країни, яка ледве клигає після розвалу імперії за рахунок мільярдних інвестицій з переможеної Німеччини.
Воистину: умом Россию не понять
Богдан Бо
223.12.10, 18:20
І ще цікаво, а де ці документальні свідчення, що кількість загиблих з РСФСР сягає 70% всіх жертв у війні? Щось явно прибріХую товарищ Путин, якщо досі немає точно визначеної кількості тих жертв: 20 міліонів чи 50?
Хто вів таку статистику в СРСР по республіках в часи війни? Ніхто. А зараз бреши скільки душа забажає...
Я от чув, що в Україні пенсіонерів-ветеранів ВВВ більше за всю РСФСР - чого це вони всі у нас позбирались?