Плачуть Янголи над Україною

Сірі хмари небо все покрили,

Біль у серце уп’Явся терниною.

ПолинОві сльози землю окропили.

Плачуть Янголи над нашою Вкраїною.

Над ланами нашими квітучими,

Над Дніпром широким і над кручами,

Над народом непоборним –Українцями,

Що в країні власній стали вже чужинцями.

Над продажними зажерливими душами,

І над тими, хто їх плакати примушує.

Плачуть Янголи, народ свій потішаючи,

В душах вірних дух свободи укріпляючи.

Вже та чаша переповнена терпінням,

Що готують для новОго  покоління.

З голови до ніг дурманом обливають.

То й нехай! Дивакуваті, тями ж бо не мають

В тому, що в серцях віками воля гартувалась.

І вони туди не влізуть, як би не старались!

Марно сіяти у тих серцях “понятій” насіння,

Бо давно там вкоренилась й квітне Україна.

Годі сну! Пора вже встати й скинути кайдани!

Бо керує нашим краєм інопланетянин!

Як з чужих світів пришельці на Землю сідають,

То й вони навіть закони наші поважають…

Плачуть Янголи над нами рясними дощами…

Омивають край наш рідний щирими сльозами.

Буде доти Вона з нами – найкраща, єдина,

Доки хоч в одному серці б’ється  Україна!