...»
«…До чого кличе його великий Заповіт? Що ненавидів він і що любив? Що ненавидіти вчив і що любити?
Диявольську силу Півночі, брутальну, облудну, цинічну, забріхану, протягом вісьмох століть незмінну в усіх своїх огидних барвах хамелеона, ненавидів він всім серцем своїм, всею душею своєю і всім помишленієм своїм…»
«…
Та не тільки чужій деспотії належала його ненависть.
Він твердо тямив, що
«коли б не похилилися раби, то не стояло б над Невою отих осквернених палат «деспотів». Коли б не похилилися раби... Цих рабів, слуг чужинця бачив він подостатком на Україні. Була це численна порода рідних по крови земляків, які
«помагали москалеві господарювати» та з матері останню свитину здирати. Не тільки Петрові-катові й
«Петровим собакам», не тільки Катерині
«голодній вовчиці», слав він прокляття, але й Галаганам і Кочубеям, сучасникам-«шашелям»
[в цьому місці можна сміливо вставляти левову частку сьогоднішніх діячів від політики]. До них звертався:
«погибнеш, згинеш, Україно, не стане й знаку на землі! Сама розіпнешся у злобі, сини твої тебе убють!» Цих синів-виродків проклинав Шевченко. Він бачив брата у кожнім землякові, та не тоді, коли цей земляк ставав Каїном. Не коли «рідні» Каїни продавали як
«лакеї в золотій оздобі» чужого пана. Не тоді, коли пишалися московською
«кокардою на лобі», витертім з усякого почуття сорому й чести.
Таких земляків напевно не любив! Їм не прощав зради спільної матері; ненавидів їх, перевертнів, «
дядьків отечества чужого», які совість продавали
«за шмат гнилої ковбаси»; ненавидів тих, що їх вимітала історія залізною мітлою з кону життя як
«варшавське сміття»; що їх чоботами місив завойовник як
«грязь Москви»…»
«...До цих належала
його любов! Їх, яких слава гриміла колись на Україні! Їх, яких викликала з темряви минулого його, спрагла великого, фантазія! Їх, що пишними рядами, як золоті лицарі, ввижалися йому у віщих снах, або входили мов живі у його хату на розмову, їх виглядав він! До них кликав стомленим серцем
«вернітеся!», щоб знов кров ворожа морем червоніла. Ось кого він любив над душу, над себе, над життя. Пристрасною, гарячею любовю, яку переказав нам в Заповіті. Це не були вже
«темнії люди», «незрячії гречкосії», не курча в буряні! Це були ті, кого звав
«лицарі святії», «орли України».
Україна, яку ненавидів, була Україна розбійників, перевертнів, похилених рабів.
Україна, яку любив була Україна пів-людей, пів-богів, героїв, які могли протиставитися львищам, людоїдам, новітнім Неронам; мали силу розкувати закутих людей. З вогнем у серці, які не боялися й пекла, бо
«вогонь запеклих не пече».
Тих, що кували кайдани, проклинав. Тих, що їх несли покірно, жалів. А тих, що їх рвали, любив!...»
«...Нині Україна є одне велике попелище. Та на тому попелищі тліє
«іскра вогню великого». Хто ж той вогонь роздмухає?
Не ті
«сліпі, ниції душею», не
«нетвердії, душеубогі», не невільники продажні! Ані неронові лакеї, не фарисеї! Ані їх обєднання! Ту іскру роздмухають у вогонь великий ті, кого благословить Господь. Ті, що вірують у Його силу. Ті, яких викликав Шевченко, щоб встали з могил, ті з
«твердими руками», з
«орліїм оком», з
«чистим серцем», з
«чистою, святою, козацькою кровю», не кровю раба, люди
«залізної сили». Ті, яким вірують у силу духа над матерією, обіцяє він, що будуть з ними
«душі праведних і сила архистратига Михаїла», патрона Києва. Вони будуть карати зло! Вони очистять Україну від чужих катів і «рідної» нечисти.
Вони вільні духом люди створять вільний світ!..»
Коментарі
Гість: centurion00
126.01.10, 14:57
CKB
226.01.10, 14:58
Для того чтобы любовь и ненависть человека имели значение, надо, чтобы сам этот человек смог добиться в своей жизни чего-то более значительного, чем солдатик n-ского полка на окраине империи.
Гість: Oldbalance
326.01.10, 15:02
И это было написано 60 лет назад!
Гість: Oldbalance
426.01.10, 15:05Відповідь на 2 від CKB
Я с тебя просто не могу!
Следуя подобной казарменной логике Пушкин был вообще никем, т.к. в армии не служил(?!) Я улыбаюсь!
CKB
526.01.10, 15:09Відповідь на 4 від Гість: Oldbalance
Это твоя логика, а не моя. Продолжай улыбаться
kong
626.01.10, 15:13
Вічної слави,вічного жмття...
Гість: Oldbalance
726.01.10, 15:23Відповідь на 5 від CKB
Рассказать о Т.Г.Шевченко я мог бы детишкам из маленькой зулусской деревни не краю земли. Они могут о нем не знать.
Но, СКВ, городить откровенную вызывающую глупость?! Могу расценить это как попытку провокации. Но тогда вопрос:"Зачем?"
Ну не любишь ты Украину... Все тут об этом и так знают,... т.о. тебе нет необходимости никоим образом еще раз отражать свою нелюбовь в коментах.
CKB
826.01.10, 16:00Відповідь на 7 від Гість: Oldbalance
Ну детишкам я бы тоже смог рассказать. А вот Украина к моей нелюбви абсолютно ни при чем. Во-первых, я не обязывался любить все, что любят наши правители. Во-вторых, ну не нравится мне, когда делают гения из человека, который, несмотря на талант и возможности, жизнь свою попросту прокакал. И никто в этом, кроме его собственной глупости, не виноват.
Гість: vitaliч
926.01.10, 16:32Відповідь на 2 від CKB
Perovdupu
1026.01.10, 16:32Відповідь на 8 від CKB
Ну чому всі читачі цього мерзенного Бузини такі схожі між собою?
Чоловіче, отямся!
Бузина не історик і ніколи ним не був, а намагання прославити себе шляхом "обкакування" великих мало чим відрізняє його від замизганої шавки з підворітні.