Свобода є, а що то дає?

Свобода є, а що то дає?

До Свята День Гідності і Свободи

21 листопада 2021 р.

Так: свобода в нас є, а що то дає? Однозначно, що учасники обох Революцій Помаранчевої та Гідності були переконані у значному покращенні нашого життя в Україні після таких потужних звершень і перемог, але «маємо те, що маємо! (Іван Багряний, ремікс – Леонід Кравчук). Чому так є? Відповідь проста: а тому що. Чи могло бути інакше? Звичайно, що могло, але сталося, як є й іншого вже не буде. Тому особливо обговорювати нічого. Ну смішно аналізувати та оповідати процес, коли «Юліна тисяча» перейшла до «Вітіної тисячі» і ось перевтілилось у «Вовину тисячу», бо я фактично все сказав у одній фразі. Покращення відбулося і то її рівень.

Я не належу до скептиків, як і до оптимістів, що вірять: – Хто каже, що гірше вже не може бути?! Може! Ще як може! – І це чиста правда. Коли ниють, як нам зараз зле, то я заспокоюю отаких саме тим: ця біда ще не біда, бо як прийде справжня біда – ото вже буде біда. Подивіться на Сирію і тіштесь, що москалі не зробили те саме з України. Я тільки починаю переживати, як би наша люба українська влада не зробила те саме замість москалів. Переживаю суто за 27%, бо оті 73% – мені не шкода зовсім: маєте заслужену ваучерну «Вовину тисячу» і вистачає з вас.

Чи можливе «покращення вже сьогодні» в Україні? Не бачу звідки візьметься подібна радість. Не з Ростова однозначно. Водночас намагаюся знайти якісь позитивні рухи і порухи щодо того у нас в Україні. Не дуже виходить, але куди маю поспішати? Часу вистачає до наступних виборів чергового блазня і його ко. Коли електорат на бздури рад, то це не лікується швидко. Отой «пост-совковий синдром» потребує тривалої реабілітації країни України. Я сподівався, що то буде швидше, але 73% – довели протилежне. Нічого. Почекаємо. Можливо, що надцять Майданів ще проведемо. Такі ми вже є приколісти. Зрозуміло, що вітаю усіх зі святом – Днем Гідності і Свободи.

Богдан Гордасевич

Львів-Рясне

21 листопада 2021 р. (7529)