хочу сюда!
 

Елена

41 год, рыбы, познакомится с парнем в возрасте 40-50 лет

Українські політв'язні в Рефії

Українські політв'язні в Росії і окупованому Криму: де та в яких умовах тримають бранців Кремля


КАТЕРИНА ЕСМАНОВА, НАТАЛІЯ СУДАКОВАнаталія судакова
11101 ПЕРЕГЛЯД  0
Середа, 16 травня 2018, 07:00
859 0 0
Весною 2014 року, після початку збройної агресії, Росія почала майструвати з українських громадян кровожерливих злочинців – ідеальних героїв для пропагандистського телебачення.

Режисера Сенцова назвали терористом, водія таксі Захтея – диверсантом, історика Клиха – вбивцею.

Загалом у Росії та окупованому Криму за політичними мотивами ув’язнено від 70 до 75 українців. Причому в Україні вони досі не мають правового статусу та соціальних гарантій, а відповідні законопроекти припадають пилом у комітетах ВР.

"Українська правда" створила онлайн-мапи, де позначено місця та терміни ув’язнення українців, а також статті, за якими їх засудили. На картах вказані лише ті в'язні, які на сьогодні перебувають у місцях несвободи.

Готуючи мапи, ми покладалися на дані правозахисників, зокрема Кримської правозахисної групи, об’єднання "Родичі політв’язнів Кремля", Медійної ініціативи за права людини і Української Гельсінської спілки.

Вони наголошують: політв’язень – це людина, яку переслідує її ж держава. Тому в нашому випадку краще вживати термін "бранці Кремля".

Розповідаємо, за що РФ кидала за ґрати українців впродовж останніх років, і що ми можемо для них зробити.

Початок великого шоу
Кількість українців, ув’язнених у Росії та Криму за політичними мотивами, постійно варіюється, адже нові арешти відбуваються регулярно. До всього, не завжди інформація про незаконне затримання вчасно потрапляє до правозахисників та журналістів.

Переслідування продовжуються за конкретним сценарієм. Після незаконної анексії Криму та вторгнення в Україну російська окупаційна влада почала конструювати образ "небезпечної України", де вулицями гуляють "бандерівці" і "карателі". Це мало залякати росіян і українців та підвищити довіру до російських силовиків.

Першими жертвами стали фігуранти "справи Сенцова", які активно виступали проти анексії Криму. Їхнє затримання – це публічна демонстрація того, що загрожує жителям півострова з проукраїнськими поглядами.

Щоб затримати всіх фігурантів, фабрикували відповідну справу – це звична практика Росії від початку нульових.

"Я вважаю свою справу сфальсифікованою політично, адже вона заснована на свідченнях двох підозрюваних, що були отримані спочатку внаслідок тортур, а нині вони вже не можуть від них відмовитися. Я також хочу висловити свій протест з приводу позбавлення мене громадянства України: я був і є громадянином України", – сказав ув’язнений український режисер Олег Сенцов у липні 2014 року.

Розголос пішов далеко за межі України. Звільнити Сенцова вимагали представники Єропейської кіноакадемії, на кінофестивалях у Каннах та Польщі. Письменники, журналісти, філософи, кінематографісти з Франції та інших країн Європи розгорнули кампанію підтримки українського режисера.

Відпрацювавши на публіку затримання в Криму, Росія не забуває "постаратися" і для Донбасу.

Втілювати міф про "карателів", які вбивають і ґвалтують мирне населення Донбасу, не пощастило українцю Сергію Литвинову. Він проживав у Станично-Луганському районі Луганської області. У серпні 2014 року чоловік поїхав лікуватися в Ростовську область, бо місцеві лікарні були розбомбленими. І зник.

Мама Сергія дізналася про арешт сина з новин. Його звинувачували в масових зґвалтуваннях і вбивствах мирних громадян сходу України.

Матір каже, що син від страху навіть курці не міг відрубати голову. За своє життя працював лише по господарству, мав затримку розвитку. Тому себе й обмовив. У результаті справа розвалилася, частину звинувачень з Сергія зняли, але лишили статтю за розбій – 8,6 років ув’язнення.

На роль "бандерівців" і "карателів" особливо підійшли активісти Євромайдану.

Учасник Революції Гідності з Київщини Андрій Коломієць наприкінці 2014 року переїхав у Кабардино-Балкарію до нової дружини, де його затримали і засудили так само, як і Литвинова. Чоловіка звинуватили в замаху на вбивство двох колишніх співробітників "Беркуту".

Парадоксально, що Росія судила українця за замах на українців на українській території. Але навіть попри це – судилище відбулося.

Звинувачення в замаху і підкинуті під час обшуку наркотики відберуть у Андрія 10 років.


Нова територія, старі методи
На початку 2015 року Крим накриває хвилею несподіваних арештів, які тривають досі. Мішенню репресій стають кримські татари. У результаті мінімум 26 кримських мусульман позбавлені волі. Четверо з них уже засуджені, шістьох вивезли до Росії.

Практику тиску на етнічні групи привіз на півострів новий "очільник" місцевого ФСБ Віктор Палагін.

Раніше він керував спецопераціями проти мусульман у Башкирії, яких звинувачували в тероризмі та участі в "Хізб ут-Тахрір" – міжнародній ісламській політичній організації, забороненій у Росії, але не Україні. Тепер у Криму використовують ідентичні звинувачення.

Кримськотатарського правозахисника Емір-Усеїн Куку теж підозрюють у причетності до "Хізб ут-Тахрір". Його дружина Мерьєм розповідає, що співробітники ФСБ до всіх родин у Криму вдираються рано вранці:

"Раптово, жорстко. За кілька секунд, ми ще не встигли прокинутися, вдягтися, відчинити – вони вже двері починають ламати. Діти налякані. Страшна тривога. Розбивають вікна, перевертають увесь дім, лінолеум і шпалери зривають. Була така сім’я, де одразу розбивали вікна, а розбите скло летіло на дітей".

У будинках силовики шукають релігійну літературу, забирають техніку і всі гроші. Чоловіків арештовують і везуть до СІЗО. Це означає довгі місяці судової тяганини і мінімальний шанс на звільнення. Зараз кримські татари не можуть почуватися безпечно на рідній землі.

Окрім "Хізб ут-Тахрір" у Росії також заборонена ісламська організація "Таблігі Джамаат".

У жовтні 2017 року в Криму чотирьох кримських татар затримали начебто за зв’язки з цією організацією. Троє з них зараз не ув’язнені, адже пішли на "угоду зі слідством".

"Це справа "за розмови на кухні": немає доказової бази, планів терактів, а справа базується на секретних свідках. Будь-якого мусульманина можна в цьому (в тероризмі – УП) звинуватити", – пояснює координатор Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник.

Чий Крим?
Для тих, хто не визнає анексію півострова, у травні 2014 року з’являється спеціальна стаття про сепаратизм (280.1 КК РФ). Щоб законно карати всіх, хто каже, що Крим – це Україна.

Так, два роки умовно за коментар у Facebook отримав кримськотатарський активіст Сулейман Кадиров. Він написав: "Я, Сулейман Кадиров, згоден: Крим – це Україна. Завжди таким був і буде".

За цією ж статтею були засуджені кримський журналіст Микола Семена та заступник голови Меджлісу Ільмі Умеров.

Скрипник каже, що є очевидні політичні статті, за якими переслідують окремих людей – тероризм, екстремізм, шпигунство і сепаратизм. Проте є неочевидні, коли активістам підкидають наркотики, зброю чи боєприпаси, як це було у випадку з Володимиром Балухом.

Після анексії він відмовився прибрати прапор України з подвір’я власного будинку. Балух вважає, що саме за це отримав майже три з половиною роки колонії і продовжує боротьбу, голодуючи в СІЗО.

Після низки показових затримань для російських телеглядачів, РФ розширює межі впливу і намагається зіпсувати репутацію України перед міжнародною спільнотою. Так з’являється історія про "українських диверсантів".

"При спробі в’їхати в Крим його вдарили трубою по голові, наділи мішок на голову, відвезли в підвал, знущалися, катували електричним струмом, душили, надіваючи на голову пакет, вивозили в ліс – робили імітацію розстрілу", – пригадує подробиці затримання Євгена Панова його брат Ігор Котелянець.

Панов став одним із перших затриманих так званих "кримських диверсантів", схоплених у серпні-листопаді 2016 року. Їх звинувачували в підготовці диверсій та зберіганні вибухівки.

Крім ветерана війни на сході Панова, "диверсантами" охрестили двох підприємців, двох водіїв, двох військових експертів і МНС-ника. Подекуди незнайомих між собою людей намагалися зробити спільниками.

"Це було напередодні зустрічі "нормандської четвірки". Євген після катувань зробив зізнання на камеру, а через півгодини виступив Путін із заявою, що Україна діє от такими методами, і з нею не можна мати справ", – зазначає Котелянець.

Зараз Євгену Панову пропонують дати свідчення, що він є реальним диверсантом, обіцяють дати 5 років ув’язнення замість 20. На жодні угоди зі слідством він не йде.

3

Комментарии

131.05.18, 10:56