Ні зраді уРаді

Останній день літа для Верховної ради (ВР) стане одним з найгарячіших в цьому році — 31 серпня парламент має розглянути зміни до Конституції, запропоновані президентом Петром Порошенком.

Мова йде про децентралізацію, передачу більшого обсягу повноважень місцевим органам влади. Тема для України складна і важлива. Але зміни пропонують і визначення "особливого порядку місцевого самоврядування" на тих територіях Донецької і Луганської областей, які офіційний Київ вважає окупованими. Цей пункт, який є частиною домовленостей в Мінську між Україною, Францією, Німеччиною і Росією, викликав справжнє протистояння у ВР і соціальних мережах.

Мінські протоколи припускають, що обрані влади Донеччини та Луганщини зможуть впливати на призначення місцевих судів та прокурорів, формувати якусь регіональну міліцію і розвивати транскордонне співробітництво з РФ. Хоча всього цього в конституційних змінах немає, але, як побоюється частина парламентаріїв, "особливий порядок" дасть старт процесу легітимізації подібних "привілеїв".

У підсумку думки депутатів вкрай поляризувалось: від "зливу" незалежності на догоду маріонеткам Кремля, до схвалення позиції Порошенко, який, мовляв, знайшов оптимальний варіант вирішення одразу багатьох українських проблем.

Захід дійсно підтримує реформу від українського президента. Причому не тільки Німеччина і Франція - в середині літа Вікторія Нуланд, заступник держсекретаря США, перебуваючи в Києві, переконувала ряд українських депутатів, які опонують Порошенко, "змиритися" з новаціями.

Законопроект розколов не тільки парламент, але і фракції коаліції. Яскравим підтвердженням цього стало Об'єднання Самопоміч.

Активним опонентом президентського варіанту змін основного закону є Оксана Сироїд, віце-спікер Верховної ради, що була обрана в парламент за списками Самопомочі.

А ось Ганна Гопко, представник однойменної фракції, підтримала Порошенко. І постраждала — фракція намагалася відкликати її кандидатуру з посади голови парламентського Комітету у закордонних справах.

31 серпня противники знову зійдуться в залі засідань Ради: президентському варіанту конституційних змін достатньо набрати просту більшість голосів — 226, щоб потрапити на остаточне затвердження. Воно може відбутися восени, і тоді проект повинні будуть підтримати мінімум 300 депутатів — конституційна більшість.

НВ задало Сироїд і Гопко по чотири однакових питання щодо закону, який може круто змінити все життя в Україні:

1. Які позитивні моменти є у змінах до Конституції, які готуються на голосування 31 серпня?

2. Які негативні моменти, які закладені в цих змінах (особливо в частині прав окупованих районів Донецької та Луганської області)?

3. Чи справді ці зміни приймаються під тиском Німеччини, Франції та США?

4. Який варіант конституційних змін для України був би ідеальним?

Оксана Сироїд, віце-спікер Верховної ради:

1. Я їх не бачу. Є імітація позитивних змін, так звана децентралізація, яка насправді є централізацією.

2. По-перше, це закладений дисбаланс влади, який робить місцеві ради і мерів залежними від президента. Це досягається за рахунок механізму припинення президентом повноважень органів місцевого самоврядування на невизначений термін з одночасним призначенням уповноваженого, який буде одноосібно "правити" невизначений час. Це нівелює ідею децентралізації в принципі, тому що вкладає в руки президента короткий поводок, за який він буде смикати мерів і ради за своїм розсудом, не обмежуючись ні в кількості ["смикань"], ні в часі.

По-друге, це положення про особливий статус Донбасу. Ми багато чуємо про те, що це не особливий статус, а особливий порядок місцевого самоврядування. Але має значення зміст, а він полягає в тому, що це положення запускає процеси: амністію російських найманців і сепаратистів, які вбили тисячі наших громадян і зруйнували життя сотням тисяч людей; проведення виборів на окупованих територіях, їх визнання та легітимізація російсько-бандитської влади.

В результаті Україна отримає підконтрольний Росії бандитський анклав, який [офіційний Київ] буде годувати і відновлювати за рахунок наших грошей. Тому що з моменту визнання виборів у Донбасі Росія перестане бути джерелом війни на сході, а стане миротворцем, який сприяв вирішенню конфлікту. А Україна перестане бути жертвою агресії Росії, а стане неспроможною державою, не здатною вирішити внутрішній громадянський конфлікт.

3. Я б сказала, що на нас не тиснуть, нас ставлять перед фактом, що зміни в нашій Конституції схвалені всіма, крім народу України. Коли наші міжнародні партнери кажуть — або ми приймемо ці зміни, або вони знімуть санкції з Росії, то це виглядає як тиск на Україну на користь Росії, а не навпаки.

4. Ідеальним був би варіант, розроблений прозорим чином, обговорений в суспільстві. Такий, який отримав би довіру людей та їх підтримку. Я особисто буду голосувати проти змін до Конституції. Більше того, я буду робити все, щоб інші парламентарії не підтримали ці зміни.

Ганна Гопко, член фракції партії Об'єднання Самопоміч:

1. Про децентралізацію кажуть в країні 24 роки — тема вже давно перезріла. Люди на місцях чекають на реальне збільшення повноважень, фінансів і відповідальності. Для того щоб не було цієї вертикалі, коли Київ керує і визначає майбутнє регіонів. Політики обіцяють, що як тільки прийдуть до влади, нарешті допоможуть громадам стати керівниками, господарями свого майбутнього.

Приходять до влади — і відразу вигадують різні причини, чому не дати більше повноважень на місцях. Зараз кажуть, що в країні війна. Вибачте, але на 90 % території України немає збройної агресії. Там люди кожен день повинні вирішувати питання ремонту доріг, вулиць. Вони хочуть не залежати від Києва, а самі обирати владу на місцях, мати більше фінансування.

Тому якщо ми щось обіцяємо, то, прийшовши до влади, не повинні шукати відмовок, а повинні виконати обіцяне. І децентралізація, навіть якщо ми подивимося за опитуваннями, на першому місці — Україна повинна залишитися єдиною державою унітарною з розширеними повноваженнями в регіонах. Тобто люди перевтомлені узурпацією центральної влади.

2. Там немає негативних моментів. Тому що закон про особливості здійснення місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей був прийнятий ще на минулому скликанні парламенту. Цей парламент вніс поправки, що місцеве самоврядування почне діяти лише після того, коли там будуть проведені вибори за українським законом і українською Конституцією за участю міжнародних спостерігачів, у тому числі ОБСЄ. За участю українських політичних сил та медіа після того, як терористи відведуть знаряддя, повністю знімуть з себе автомати, Україна поверне контроль над російсько-української територією.

3. Зміни до Конституції приймаються під тиском українських громад, яких дістало, що ними керують з Києва. Вони хочуть самі для себе визначати, мати більше грошей, щоб податки залишалися у них, вони самі обирали свою владу. Тому що центральні структури будуть тільки координувати діяльність органів СБУ, прокуратури, дивитися, чи не перевищують виконкоми свої повноваження. І контролювати, чи не порушена територіальна цілісність, немає проявів сепаратизму, але не більше.

4. Немає ідеальних моделей. За роки незалежності було кілька спроб переписати Конституцію. Зараз конституційна реформа складається з трьох блоків, які дуже важливі. Перший — децентралізація, збільшення повноважень органів. Другий блок — це судова реформа для того, щоб суди стали незалежними. І третє — це права людини, серед яких є ратифікація римського статуту. Це можливість доступу до міжнародного кримінального суду, щоб навіть злочинців, які провели проти нас збройну агресію, ми могли засудити.

Подивіться на Ізраїль — він постійно в якомусь конфлікті. І що, не приймати зміни, не робити реформи?

Коли політики йшли в парламент, то все казали: "Війна — не виправдання для того, щоб не робити реформи". Так що нам тепер — чекати, коли закінчиться війна? Це ж Путіну вигідно, щоб Україна нічого не робила, щоб не було змін, і наша країна не стала успішною.