Щиро про Франка
- 27.08.15, 21:02
- Ми любимо тебе, Україно!
Іван Франко
Серпень 27, 2015 від Галина Пагутяк
Українське суспільство ще не доросло до Франка.Воно боїться його правди про себе.Воно безсило гупає кулачками по цій скелі, щось цитує, а потім відходить від гріха подалі й молиться на інші постаті, які вдалося одягти у тоги й поставити на котурни.У рідному селі Франка Нагуєвичах його не люблять, називають »вошивим дідом».Бо пам’ятають, я його вели в кайданках до Дрогобича, як він босий ходив по гриби і ловив рибу.Бо не їздив у фіакрі, а ходив з жінкою й розпитував про опирів.Записував пісні. Серед них є одна:
Не йди, дітино, горою,
Бо стрінешся із бідою.
А йди, дітино,долинов,
Будеш добров дитинов.
Це про нього. Бо він бачив гори, що називають Діл, і хотів злетіти на сам верх,хоч там нічого немає, крім суворих ялиць,повзучої ожини і грубого шару сухої хвої. Він так любив своє село,що простив їм спалену церкву,де його хрестили, де тепер стоїть потворна споруда в стилі московського патріархату.Я певна,що простив.Всі ці дефіляди на Війтівській горі, що проводить кожна влада, не мають нічого спільного з цим чоловіком, який ніколи не продавався за кусень сала.Від’їдуть кортежі, вмовкнуть співи – і якась моторошна тиша залягає у лісі.Франко добре відчував демонічність цього місця. Він простив своїм землякам і дуб, який та багато для нього значив,який отруїли і тепер стоїть лише сухий обрубок.Думаю,що простив.
Усі ці речі не стали загальновідомими. Я все це дізналася від своєї колишньої однокласниці, яка відмовилась від блискучої кар’єри, щоб стати вчителькою у рідному селі.Вона розповіла про Ганну Гром, яку я теж добре знала, яка жебрала по копійці, щоб видати книгу про Нагуєвичі, а з неї в селі сміялись і не хотіли купувати книжку своїм дітям. Вона писала іншу, але не встигла – впала в лікарняному коридорі і померла.
Все це дуже сумно, і стосується тих людей, що кровно і некровно пов’язані з родом Франка.
Щодо українського суспільства, скажу лише одне. Якби раптом знищили усю культуру під корінь, нашу і світову, ми могли б відновити її лише з текстів самого Івана Франка, настільки він був універсальним.Він як той персонаж з роману Бредбері. Тільки їх там був гурт, а Іван Франко – один тримав у своїй пам’яті все, що спалювали тирани.Він вписав українську літературу в реєстр світових літератур ще до того, як почались розмови про це серед українських інтелектуалів.А ті думають, що це їхні дискурси допомогли.
Він бачив цей світ очима сільської дитини і очима Того,що знає все. Як Гільгамеш він подався шукати зілля, щоб зцілити світ, але те зілля, задля якого він пірнув аж на морське дно, вкрала у нього змія.
Книги – морська глибина,
Хто в них пірне аж до дна,
Той, хто хоч труду мав досить,
Дивнії перли виносить.
З Днем народження, земляче!
5
Коментарі
Гість: Natalia5
128.08.15, 09:53
Богдан Бо
228.08.15, 22:25Відповідь на 1 від Гість: Natalia5
Моє улюблене у Франка:
http://blog.i.ua/user/1820604/310543/