Слушне запитання

Вчора подзвонили журналісти і спитали, що я думаю з приводу виділення Кабміном 100 млн гривень на реставрацію Маріїнського палацу.

Є очевидні плюси. Факт виділення грошей може стати найважливішим аргументом у дискусії щодо історичного спадку, котрий завжди, ще до війни, упирався у глухий кут "грошей нема".

Тобто може врешті буде підтверджено, що гроші все-таки є. І завжди були. Просто не хотіли, не вважали побудову ідентичності країни пріоритетом. Або свідомо тримали пам'ятки у руїнах.

Але є і питання. Я не впевнений, що за 100 млн можливо завершити реставрацію Маріїнського. Він вже роками стоїть довгобудом. Зате я точно знаю, що за 100 млн можна було б вирішити усі проблеми з Гостиним двором.

Чому це було б краще?

По перше, Маріїнський після (невідомо коли) завершеного відновлення буде слугувати – чим? Музеєм? Церемоніальним приміщенням, як будинок з химерами? Просто монархічним силуетом поруч з соціалістичним профілем будівлі Верховної Ради?

Натомість Гостиний двір після вкладеної суми може мати навіть не одну, а на вибір декілька чітких концепцій використання. Перший варіант – це корпус Києво-Могилянської академії. Будівля може щоденно приносити користь державі, працювати в тому числі і на її обороноздатність – адже зараз Могилянка допомагає організовувати навчання для фронту (чого тільки вартий унікальний Центр підтримки авіарозвідкиhttps://www.facebook.com/intelligenceaero). Будівля буде жити і працювати так, як жив центр Подолу, центр Магдебурзького права в Києві.

Другий можливий варіант – це Музей історії Києва. Символічне, ідеологічне значення такого закладу неможливо переоцінити у нинішніх умовах, як неможливо не визнати ганьбою те, що зараз Музей змушений використовувати непридатну для себе споруду на Театральній.

Словом, прагматична і негайна користь від відновленого Гостиного набагато перевищує усі можливі зиски від відновленого палацу біля Верховної ради. Які,повторюся, ще невідомо коли ми отримаємо.

По-друге. Маріїнський палац – це, хоч і красивий, але символ окупації. Символ царської влади над Україною, над Києвом. Палац, все-таки.

Це не применшує ні потреби його реставрації, ні його чеснот як пам'ятки, але ставить нижче в черзі порівняно з елементами європейської культури самоврядування, котрі необхідно відновлювати в першу чергу, в умовах болюче обмежених ресурсів.

Відновлення центру київського самоврядування носить незрівнянно вищу функцію, ніж відновлення символів царської влади і мусить мати набагато сильніший пріоритет.

Словом, є над чим подумати.

(Особливо варто згадати, що Гостиний двір – до сих пір у руках найближчого кола Януковича – Льовочкіна та Кравця. Власне, зараз і весь Київ під цими персонажами, які і при оппередній владі. І відверте небажання забрати його у цих злочинців неофіційно мотивують тим, що "нема грошей", мовляв – добре, повернемо ми Гостиний двір, а що ми з ним робитимемо? Але це вже інша історія.)