Новий світовий порядок. Ви про це чули пане Порошенко?

“Вони намагаються щось придумати, але не знають, просто не знають, як бути далі,” - знайомий дипломат з багаторічним досвідом роботи в Раді Європи замислено сьорбав капучіно, яке йому помилково принесла буфетниця. Ну не виливати ж!

“Зрозумій: світ ще не бачив такої ситуації. Південна Осетія та Абхазія все ж формально вважаються частиною Грузії, Нагорний Карабах — це предмет конфлікту між двома сусідніми державами, Придністров”я на всіх картах світу також є частиною Молдови. А от Крим — це просто анексована й привласнена земля. Не передбачені механізми провідних міжнародних організацій під розв’язання подібних проблем!” - намагався виправдати колег по Раді Європи знайомий.

І дійсно: нехай Рада Європи опікується виключно правами людини та демократичними стандартами. Візьмемо інші, потужніші структури: ОБСЄ та ООН. ОБСЄ не зможе вжити радикальних заходів проти Росії, бо політичні наддержавні рішення уквалюються там лише консенсусом. Сама ж Росія і заблокує. Подібна ситуація з Організацією Об’єднаних Націй, де Росія є постійним членом Ради Безпеки. Залишається НАТО, яке зовсім не поспішає йти на відверту конфронтацію з Москвою, та ще імовірні антикремлівські коаліції, якби в когось знайшлася політична воля їх організовувати.

Що ж залишається? Залишається думати, шукати принципово нових рішень, вигадувати на ходу нову дипломатію інформаційного (чи може пост-демократичного?) суспільства. Лабораторією таких ідей могла б стати Рада Європи. Якби не вага російського впливу, що відчувається, навіть коли формально депутати з російської делегації відсутні.

В обговоренні української кризи, що відбулася цієї, осінньої сесії, забажали виступити аж 60 осіб. Десь половина з них — або активні прихильники “діалогу з Росією”, або такі політики, хто часом згоджується виступати ситуативним союзником Москви. “Я вважаю це помилкою та дуже шкодую, що в залі нема з нами російської делегації”, - передбачувано проголосив Майк Хенкок. Той самий, що засвітився у скандалі зі своєю секретаркою, Катериною Затуливітер, яку британські спецслужби звинуватили в шпигунстві на користь РФ. Пан Хенкок щосесії виступає адвокатом Кремля. Він і нині спробував переконати залу, що “не варто в усьому звинувачувати Путіна” та що “треба визнати існування російських інтересів в Україні”.

З пропозиціями “почути Росію”. “зрозуміти Росію”, “зважати на Росію” виступили представник об”єднаних лівих Андрєй Гунько з Німеччини та британський соціаліст Дональд Андерсон, член групи “європейських демократів”, до яких входять українські регіони та “Єдина Росія” Едвард Лейх та німецька соціалістка Уте Фінк-Крамер... А ще — багато інших, які висловлювалися в тому дусі, що Україні не варто обіцяти кандидатство в НАТО, і з Євросоюзом їй не треба напряму працювати, бо чого хоче Путін — бажає, може, не Бог, але якась нездоланна субстанція, потужніша за все.

Молдованин Грігор Петренко договорився до того, ніби в Києві чути вітання “зіг хайль”, а “нацистська київська влада” винищує комуністів та забороняє використовувати російську мову. Йому ніхто не став заперечувати, і зорганізувати прес-конференцію з аналогічними меседжами також ніхто не завадив. А що? Плюралізм так плюралізм, навіть якщо хтось використовує принцип свободи висловлювань як свободу брехні.

За вікном бавилось промінням безжурне осіннє сонечко. Чепурненький Страсбург жив своїм милим провінційним життям. Депутати — учасники дебатів щосили не бажали вірити, що світ вже, сьогодні, безповоротно змінився. Недоторканість кордонів, де факто, виведена за межі міжнародного права. Рада Безпеки ООН перетворилася на зловісну парасольку, яка, по суті, захищає право хижака безкарно захоплювати території сусідньої країни та щодня вбивати людей. Нові правила, що їх нав”язує світові російський диктатор, передбачають жорстоку гру без правил. В її розпалі може запросто навіки зникнути лагідний затишок західного життя. Схоже, споживачі комфорту зовсім не готові виступити на його захист.

  Алла Лазарева
tyzhden