Чому Фірташ віддав «Інтер» людям президента “в оренду”

Якщо патрають найпопулярніший і найбільший за покриттям (майже 100%) телеканал, мова справді йде про перерозподіл. І, хоча в даному випадку власники на Інтері не змінюються, але канал стає іншим просто на очах. Для глядача це навіть важливіше, ніж прихід інших акціонерів, бо їм напевне згодовуватимуть фальшований інформаційний продукт.

Нагадаємо, спочатку з Інтера пішли менеджери – Назим Бедиров, Лаврентій Малазонія (нібито напише заяву після відпустки) та Ігор Шувалов. Звільнення прозвучали голосно, журналістське середовище пов’язало їх з призначенням в АП наглядачем над телебаченням екс-голови Сумської ОДА Юрія Чмиря. Відтепер чиновник напевне цензуруватиме національні телеканали, визначаючи політику їхнього мовлення.

Другим кроком з боку кураторів Інтера стало розірвання контракту зі студією Савік Шустер Студія. Таким чином, в 2014-му році глядачі більше не насолоджуватимуться ток-шоу Шустер Live. Журналіст Сергій Лещенко передав думку Савіка Шустера, який прямо звинувачує прем’єра Азарова у спробах закрити його ток- шоу і закликає Януковича виступити гарантом свободи слова.

Однак, хоча вищеописані події довкола Інтера драматичні, на думку ПіКа, вони мають до свободи слова побічне відношення. Телеканал Інтер – комерційний і має власників Дмитра Фірташа та Сергія Льовочкіна. З огляду, що обоє добре вмонтовані в нинішню систему влади,  “переформатування” їхнього активу – скоріше наслідок домовленостей, ніж грубого тиску. Причому, ці домовленості значно ширші, ніж якби йшлося лише про один телеканал.

Так, мажоритарний акціонер групи Інтер Дмитро Фірташ – надійний партнер Києва та Москви в поставках газу в Україну. Донедавна його компанія Ostchem купувала газ переважно для його ж підприємств хімії – найбільших споживачів блакитного палива в країні. Поточного року ситуація змінилася. Завдяки браку оборотних коштів Нафтогаз відмовився купувати достатні обсяги газу в Газпрому.

Проте Ostchem купила і закачала в українські сховища додатково 5 млрд куб. м. газу – обсяг, необхідний для підтримки тиску в трубах, що також важливо для його експорту в Європу. Таким чином, Фірташ зумів залагодити конфлікт між двома монополістами, запобігти ймовірним проблемам з прокачкою палива і водночас не залишитися в накладі.

Фірташ – людина, яка в газових питаннях потрібна як Москві, так і Києву. Тож чутки про скидки на газ для компаній бізнесмена (260 доларів за тисячу к.м.) та їх можливе посередництво в поставках палива в Україну з’явилися не на порожньому місці.

Від ролі посередника Фірташ відхрещується, але де факто він ним таки стане. Щоправда, схема тут хитріша, ніж за часів РосУкрЕнерго. Якщо Україна купуватиме в Газпрому надлишок блакитного палива (до 33 млрд к.м.), цього більш ніж занадто для населення. Неважко здогадатися, що гігантсьский “залишок” цього дешевого (пам’ятаєте про знижки, про які домовилися Янукович з Путіним?) газу дістанеться Фірташу. Він постачатиме паливо не лише на заводи Group DF, а й продаватиме іншим промисловим підприємствам. Наприклад, тому ж Одеському припортовому заводу, якому вже давно постачає сировину. Звісно, продаватиме за неврегульованим тарифом, який бізнесмен пролобіював не так давно. До речі, облгази Фірташа зможуть продавати газ і бюджетним організаціям, і населенню.

Для реалізації майбутніх схем Фірташ вже зробив досить таки сильний хід. 2 грудня міністерство палива та енергетики поклало функції оператора ГТС на публічне акціонерне товариство Укратрансгаз. Це означає, що керівництво ПАТ відповідатиме за розробку балансу надходження та розподілу природного газу,а також коригування планового розподілу обсягів його поставок споживачам. Чомусь не викликає здивування, що керівник Укртрансгазу Сергій Винокуров раніше працював виконавчим директором Ostсhem Holding і керував заводом Кримсода Дмитра Фірташа.

Також приємні для підприємця речі відбуваються у сфері приватизації. На днях ФДМУ продав Фірташу 75% Волиньобленерго. А 18 грудня фонд наказав приготувати до приватизації Іршанский ГЗК (видобуток ільменітової руди) і Вольногорський ГМК (теж ільменіт для подальшого виробництва титану). Відгадайте з одного разу, хто їх придбає? Звісно, Фірташ – він ж бо в Україні не лише хімічний, а й титановий король.

І, нарешті, ФДМУ планує продати держпакети акцій аж 49 обл- і міськгазів. Щоправда, лише три з них – контрольні, інші – по 25%. Проте в більшості цих компаній інші пакети акцій тримають компанії Фірташа, тож можна гарантувати, що він викупить у держави все, що залишилося. На думку експертів, з врахуванням цього, його частка на внутрішньому ринку газу в Україні сягне 75%.

Та повернемося до Інтера. Наближаються президентські вибори, які будуть дуже непростими для Януковича, бо перемога йому не гарантована. Тут кожен ресурс на рахунку, а телеканал з огляду на його популярність просто має бути на стороні президента, а не зберігати якусь там об’єктивність.

ПіК вважає, що Інтер, точніше, медійники, які працюють на ньому, стали заручниками домовленостей Фірташа і людей з АП. Ймовірно, що канал просто включили в пакет послуг, які бізнесмен надаватиме в обмін на подібні послуги з боку влади – на газовому ринку і в процесі приватизації державних підприємств.