«Євроінтеграційна» джинса від ПР: підготовка до зриву

Щораз більше оглядачів, експертів, політиків схиляється до того, що українська влада не намірена підписувати Угоду про асоціацію і веде курс на провал підписання. Про це спершу досить несміливо почали говорити окремі журналісти, як приміром Вахтанг Кіпіані, потім в ЗМІ було розтиражовано думку заступника директора Центру ім. Разумкова Валерія Чалого, у якій він оцінив перекидання Януковичем відповідальності за помилування Тимошенко, а відповідно подолання останнього бар’єра на дорозі до підписання вільнюської Угоди на парламент як спробу пошуку винного в майбутньому непідписанні і перенесенні підписання на потім. «Це план «Б», про який всі намагаються мовчати. Тоді це буде зниження рівня підписують сторін. Я вважаю, що цей сценарій – найгірший», - заявив Чалий. Також Віталій Кличко відкрито звинуватив українську владу у затягуванні даного процесу: «Ми бачимо, що сьогодні українська влада не демонструє готовності виконати всі умови... Якщо Президент Янукович справді прагне євроінтеграції України, а не просто декларує її, він звільнить Юлію Тимошенко».

Погортаємо близьку до регіоналів газету «Сегодня» за жовтень і поглянемо на матеріали від Партії регіонів, розміщені на рекламних умовах (хоч і з певним порушенням маркування). Буде ясно, що так насправді до понеділкової новини про нову справи проти Тимошенко та заяви тепер чи не головного спеціаліста по Тимошенко, нардепа Володимира Олійника, що відпустити її без повернення кровних народних грошей правляча партія собі дозволити собі не може, регіонали готувалися давно. Лишень ліпити із опозиціонерів ворогів євроінтеграції не дуже то й виходило. Тож ворогом євроінтерації віднині буде сама Тимошенко. Або Європа.

Натомість власне аналіз регіоналької «джинси» теж може принести певні висновки. Написані в штабі ПР статті можна розділити на кілька блоків.

Перший стосується звинувачення опозиції в непідтримці євроінтеграційних законів, а конкретніше одного з них – щодо посилення гарантії незалежності суддів. В «Сегодня» вийшло два матеріали на цю тему: «Оппозиция жульничает с евроинтеграцией?» (автор Андрій Любимов, 3 жовтня), та «Оппозиция саботирует ероинтергационные законы» (автор Антон Селезньов, 11 жовтня ).

Звісно, в цих двох матеріалах і слова немає, що насправді цей закон більше потрібен регіоналам, ніж відповідає європейським вимогам. Опозиція свою незгоду із провладним законопроектом висловила в заяві, у котрій зокрема йшлося: «Під прикриттям євроінтеграційних вимог чинна влада та Партія регіонів намагаються «протиснути» закон, який ще більше посилить авторитарну диктатуру президента Віктора Януковича та зробить його вплив на судову систему практично необмеженим. Цей закон не відповідає навіть тим напрацюванням, які були підготовлені Конституційною асамблею, що була створена за ініціатива чинного президента». У статтях Селезньова-Любимова таких пояснень нема, зате чимало пафосу й цитувань депутатів-регіоналів, приміром того ж таки Олійника («…вся ответственность в случае неподписания Соглашения об ассоциации ложится на ваши [опозиції] плечи. Позор вам!»), або лідера фракції регіоналів Єфремова.

Другий блок – це справа Тимошенко і підведення до того, що її звільнення якщо не неможливе взагалі (за досі існуючим законодавством), то алгоритм вирішення цього питання знайдеться (все за тим же Олійником), «может быть до саммита, может быть во время саммита, может быть после него». І звісно ж, це сама опозиція не зацікавлена у звільненні Тимошенко, бо ж «их смущает, что не они, а украинский президент является сегодня двигателем евроинтеграционного курса Украины» – стаття Антона Селезньова «Освобождение Тимошенко: оппозиция подствляет украинский народ», (19 жовтня).

25 жовтня той же автор написав новий опус, що за суттю далеко не відбігав від першого, але чи не повністю присвячений трансляції думок Святослава Олійника: «Оппозиция цинично спекулирует на вопросе освобождения Тимошенко» (25 жовтня). Тези Олійника зводяться до того, що опозиціонери бояться, що коли Юля вийде на волю, то їм буде сором дивитися їй в очі (цікаво, чи готовий сам Олійник як колишній член «Форуму національного порятунку», депутат від БЮТ в 2006-2007 роках поглянути їй у вічі). Автор статті також не пояснює, що Арсеній Яценюк свій власний законопроект  щодо помилування Тимошенко зняв не «исподтишка», як то тлумачить Олійник, а на прохання Тимошенко, котра погодилася з законопроектом Лабунської.

Ще дві статті щодо Тимошенко авторства таких же невиразних і обов’язково російських прізвищ як Юрій Морозов («Можно ли помиловать Тимошенко частично?», 17 жовтня) та Юрій Вєтров («Освободжение Тимошенко: все дороги ведут в суд», 22 жовтня) породили статті, котрі прямим чином ведуть нас до далеко не випадково озвученого 4 листопада твердження провладного технолога Костя Бондаренка,: «Однозначно можна сказати одне: Тимошенко зустріне саміт у Вільнюсі, перебуваючи в ув’язненні». Присвячення справі Тимошенко аж чотирьох статей, не рахуючи інших «євроінтеграційних», вказує на те, що регіоналам небайдужа думка суспільства щодо євроінтеграції, натомість вона всіма силами намагаються не допустити до його підписання, скинувши вину на інших – на опозицію, на непоступливу Європу, на Тимошенко, котра «не повернула вкрадені гроші».

Ще одна стаття, котра містить євроінтеграційні нотки, натомість більше розкриває і так відомі настрої всередині влади донецьких, авторства того ж Антона Селезньова – «Баланс отношений» від 10 жовтня. Прописана у ній мантра, на якій провладна коменда топчеться не один місяць і рік – що все у нас буде добре тоді, коли ми і з Європою, і з країнами Митного собізу знайдемо механізми співробітництва. Попри те, що пів-статті присвячено російській інформаційній атаці на Україну, в стилі «ти їй сс-ш в глаза, а вона «божа роса»» автор розписує, що Україна ніколи не ставила перепон для російських товарів. А цитована ним Олена Бондаренко наголосила, що «начать конфликт всегда легко. Но дальше найдется немало желающих нагреть руки на столкновенни двух слявянских государств», - як ніб це не Росія спровокувала цей конфлікт.

Загроза зриву підписання Угоди про асоціацію серйозна, як ніколи, і як виглядає, регоінали не дуже то тим і переймаються. Смішно лише те, що в умовах повної влади коаліції регіоналів-комуністів в даній країні представники правлячої партії викидають гроші на те, щоб переконати народ у протилежному – що це опозиція, маючи меншість голосів, зірве це підписання, а Тимошенко, сидячи у в’язниці, вирве у Януковича ручку у Вільнюсі і привселюдно її розтопче. Такі замовні матеріали можуть переконати у правоті хіба що їх авторів, а ще – забезпечити галочку в партійному бюджеті щодо «донесення лінії партії».

 Роман Кабачій 

http://tyzhden.ua/Politics/93092