Чорний ящик України та диктатура як по старому підручнику

Ув'язнення Тимошенко надто затягнулося - щоб її безболісно випускати. Проте чим далі - тим це буде важче. Але і наслідки для Януковича у подальшому - теж.  

1.  Є гранична межа будь-яких подій та вчинків. От і виходить танок навколо одного-єдиного отвору з «чорного ящика». Історичного. Як би не метушився найхитріший чорт всередині цього ящика – отвір один, і все одно вилазити доведеться як простій істоті.

Де його и доб’ють.

2. В історії часто трапляються випадки, коли насамкінець еліта набирає величезного досвіду панування та процвітання – але поступово цей досвід стає марним через загальну слабкість соціального устрою.

3. Так в стародавньому Римі дуже досвідчений політик Цицерон програв вісімнадцятирічному Октавіану, бо вони обоє вже жили в іншому часі.

І загинув фізично.

4. Радянський Союз наприкінці існування комунізму мав дуже досвідчену партноменклатуру, яка вміла утримувати владу та приборкувати незгодних.

Але прийшов час – і система завалилася. Розпався сам СРСР.

5. Але ось тут починається саме цікаве: там, де народ повалив комуністичну владу, там була люстрація старих кадрів – далі пішов нормальний національний розвиток (країни Балтії, Центральної Європи).

6. Там, де комуністичний режим не був повалений – там комуністичний режим трансформувався в посткомуністичний кримінальний.

Україна належить, на жаль, до останньої категорії постсоціалістичних країн.

7. Саме тому у боротьбу за владу та багатства сучасні диктатори не зупинялися перед фізичним знищенням своїх політичних опонентів.

Але тим самим «успішно» відрізали собі відступ з вершини влади – бо ризикували статками, свободою та фізичним життям. На першому етапі цього не усвідомлювали – тому і не можуть НІ ЗА ЯКИХ УМОВ залишити владні місця. І змушені продовжувати арешти та вбивства.

8. Але тут виникає така колізія, що один диктатор, Путін, може залишитися при владі ЛИШЕ після знищення іншого диктатора. Навіть не одного.

Імперія має таку природу, що вона мусить обов’язково або поширюватися, або розпадатися. Коли Росії сто років тому не вдалося поглинути китайські території та потіснити Японію, Російська імперія почала розпадатися.

9. Більшовики зупинили розпад імперії.

Але з занепадом більшовизму імперія поновила розпад на кордонах та системний розпад зсередини.

10. Саме тому Путіну нічого не залишається, як поглинути Білорусію та Україну як споріднені території. І якомога швидше. Бо час існування імперії спливає – і Путін мусить поспішати, не вибираючи засобів.

11. Більшість оглядачів таку знервованість приписують саме особисто Путіну. А це неправильно. Сам спливаючий історичний час його підганяє. Він лише знаряддя свого історичного часу – бо тиснуть на нього могутні китайський та мусульманський світи.

Янукович – не партнер, не побратим Путіна, а його історичне м’ясо. Путін, як політичний володар виживе лише при умові, якщо з’їсть Януковича. Разом з Україною. Ось така рожева мрія Путіна.

12. Путін усе зробив, щоб об’єднати Україну.

Як незалежну.

Але задля об’єднання України багато зробив і сам Янукович.

Як демократичної країни.

13. Путін та його імперія на очах слабнуть, їх у світі все менше поважають.

Але гине не лише імперія та влада Путіна. Також гине сама ідея пострадянського кримінально-олігархічного режиму.

Простіше кажучи, падіння Путіна в Росії автоматично означає і падіння режиму Януковича.

І навпаки. За законом «доміно». Вони послаблюють один одного.

Янукович сам, власними руками, зробив з Юлії Тимошенко символ боротьби за незалежну демократичну Україну.

Тепер він затиснутий не стільки між Заходом та Сходом, як між Путіним та Тимошенко.

14. Не маючи сильного внутрішнього економічного та політичного ресурсу, Янукович не може бути байдужим до тиску Заходу щодо звільнення Юлії Тимошенко та приєднання до асоціації з Європейським Союзом.

15. Але час швидко спливає не лише у Путіна, але і у Януковича.

Саме тому Януковичу потрібно швидко вирішувати – він йде у бік до Європейського Союзу – чи до Пхен’яну – до північнокорейського варіанту сімейної диктатури. Третього шляху просто не існує.

16. Якщо він не випустить Юлію Тимошенко – шлях до північнокорейського варіанту диктатури неминучий. Тобто – з намаганням наблизитися до Європи буде різко посилюватися узурпація влади його Сім’єю над усіма сторонами українського життя.

17. Вже хочуть прийняти закон про надзвичайний стан, умови для якого віддають на розсуд Януковича. Суди та судді – теж цілком та повністю віддаються під владу Сім’ї.

18. Тобто, з наближенням до Європи – репресії не послабнуть, а лише посиляться. Автоматично.

Досвід для такого посилення – в радянській історії. Так що усі намагання диктатора - по підручнику радянського часу. В умовах цуцвангу нічого більше і не залишається.

Але потрібно попередити суспільство: наближення до Європейського Союзу НЕ вирішує проблему зникнення диктатури.

Це – домашнє завдання лише українського суспільства та опозиції.

І більше нікого. 

НІЯКІ круглі столи нічого не вирішують. На кону - власне життя президента України, найкращого вихователя української опозиції. 

Станіслав Овчаренко

S i T