Печатки Київської Русі. Їх торкалися наші предки.

На сьогодні найдавніший документ з історії нашої країни датується 1130-ми роками – це Мстиславова грамота, єдина, яка вціліла. Подальші документи – з ХІІІ століття. А цими печатками володіли реальні люди, котрі жили 700-900 років тому...

У Києві завершився Перший міжнародний колоквіум з вивчення візантійських та давньоруських печаток "Сфрагістичний меридіан: Київ - Корсунь/ - ".

У конференції взяли участь найавторитетніші спеціалісти сьогодення з давньоруської та візантійської історії із шести країн світу - Жан-Клод Шене, Вів’єн Прижан (Франція), Вернер Зайбт (Австрія), Іван Йорданов, Ніколай Канєв та Тодор Тодоров (Болгарія), Валерій Степаненко, Олена Степанова, Віра Ченцова, Михайло Бутирський (Росія), Вера Булгурлу (Туреччина), Федір Андрощук (Швеція).

"Це перша за останні 15 років настільки представницька візантієзнавча конференція в Україні", – охарактеризував форум директор Кримського відділення Інституту сходознавства НАНУ Олександр Айбабін.

Учасники конференції на тлі монети з тризубом

Головним предметом обговорення на колоквіумі стали нові знахідки – раритетні печатки з колекції Музею Шереметьєвих. За словами професора Уральського федерального університету Валерія Степаненка, Олексій Шереметьєв зібрав одну з кращих сфрагістичних колекцій у світі.

Одна з печаток, що опинилася у центрі дискусій та була обрана у якості емблеми форуму, – із зображенням архистратига Михаїла (1080-ті рр.), власником якої був князь Олег Святославич, онук Ярослава Мудрого.

Печатка містить напис, який засвідчує, що князь повернувся із заслання з острова Родос на територію Тмутаракані у званні дуки – людини, яка приїхала керувати від імені Візантії.

Печатка митрополита Київського Максима - кілька десятиріч після знищення Києва Батиєм

"За кожною печаткою стояв документ, - наголосив кандидат історичних наук, науковий співробітник Музею Шереметьєвих Олександр Алфьоров. - На сьогодні найдавніший документ з історії нашої країни датується 1130-ми роками – це Мстиславова грамота, єдина, яка вціліла. Подальші документи – з ХІІІ століття".

За словами музейника, печатки доводять величезну писемну традицію, яка тут існувала.

Олександр Алфьоров

"Історична Правда" попросила Олександра АЛФЬОРОВА розповісти про деякі із презентованих на конференції печаток:

Печатка митрополита Київського Максима (1283-1305):

Печатка митрополита Максима

Митрополит Максим за походженням був греком і першим із Київських митрополитів, хто виїхав із Києва і переселився до Володимира-на-Клязьмі. Цей крок призвів до перенесення митрополичої столиці з Києва на північ, а пізніше - "розколу" Київської православної митрополії на дві частини - Київську і Московську. Канонізований у лику святителів православної церкви.

Печатка Архонта і Дуки Тмутаракані та Всієї Хазарії – князя Олега Святославича (Візантія – Київська Русь, 1080-і рр.):

Печатка Олега Святославовича

Олег Святославич – онук Ярослава Мудрого, засновник чернігівської гілки Рюриковичів - Ольговичів. Усе своє життя він провів, змагаючись за батьківський спадок. У боротьбі з іншими Рюриковичами першим з князів запросив половців собі на службу.

Здобуваючи свої володіння зброєю, Олег Святославич захопив Тмутаракань – осібну територію Київської Русі, що знаходилась частково на сьогоднішніх землях Криму і Таманського півострова. У Тмутаракані Олег карбував власну монету та використовував титул князя Тмутаракані, Зіхії та усієї Хазарії.

Тмутаракань (Крим і частина нинішньої Кубані) у складі Чернігівського князівства

Кілька років Олег провів у засланні на острові Родос, куди був відправлений за велінням Візантійського імператора. У "Слові о полку Ігоревім" Олега названо Гореславичем:

"Отоді за Олега Гориславовича Сіялись-росли усобиці… Той бо Олег мечем незгоду кував, Стріли розсівав по землі. Як ступав він в золоте стремено У Тмуторокані, — Дзвін той чув син Ярославів, Великий Всеволод, А Володимир князь у Чернігові Уші собі щоранку затикав..."

Печатка дружини Олега Святославича "архонтіси Русі" Феофано Музалон (1080-і роки):

Печатка Феофано - дружини князя Олега

Феофано Музалон походила з аристократичного візантійського роду. Її одруження з Олегом відбулось, очевидно, під час заслання Святославича з Київської Русі до Візантії. Ставши дружиною руського князя, Феофано так само стала титулуватись "княжною руською", що видно з її печатки.

Фото: Дмитро ЛАРІН