Операція «прем’єр Янукович»

Якщо неминучість перемоги на президентських виборах 2015 року кандидата від опозиції стане для нинішнього режиму очевидною (з урахуванням усіх задіяних біло-синіми інструментів, як-от адмінресурс, фальсифікації тощо), напевно, буде проведено операцію «прем’єр Янукович»: змінами до Конституції знову обмежать повноваження президента, натомість їх дістане глава уряду. За нової системи влади, сконструйованої «доопрацьованим» АП проектом Основного Закону від Асамблеї, у руках Януковича-прем’єра можуть з’явитися важелі головної особи держави. Аналогічним чином у 2008–2012-му діяв Владімір Путін. Врешті, такий шлях протоптаний у пострадянських суспільствах і значною мірою апробований в Україні у 2006–2010 роках, коли діяла політреформа 2004-го. Ідентичний сценарій намагалася реалізувати й команда Міхеїла Саакашвілі в Грузії. Через конституційні обмеження президентських каденцій останній не міг бути обраний на третій термін (перегони мають відбутися в жовтні 2013-го). У зв’язку з цим 2010-го з ініціативи оточення Саакашвілі було ухвалено Закон «Про внесення змін і доповнень до Конституції Грузії», згідно з яким центр виконавчої влади в державі зміщувався від президента до прем’єр-міністра: обмежувалися повноваження глави держави, натомість посилювалася роль уряду й парламенту. Проте реалізувати задумане команді Саакашвілі не дав змоги програш його партії на виборах до законодавчого органу, адже саме наявність парламентської більшості була запорукою пролонгації влади в умовах нової парламентсько-президентської моделі.

Утім, якщо режим Януковича спробує реалізувати подіб­ний сценарій продовження перебування на чолі держави, то мав би провести ще до 2015 року позачергові вибори до ВР на мажоритарній основі. Бо йти на серйозну політичну авантюру рокіровки повноважень президента і прем’єр-міністра з такою нестійкою парламентською більшістю, яка є на сьогодні, було б вельми легковажно. Для успіху проекту «прем’єр Янукович» вона має бути дуже дисциплінованою, залежною від лідера й становити щонайменше 270–280 парламентаріїв за нинішньої чисельності депутатського корпусу.

Відповідний сценарій може реалізовуватися як самостійно, так і разом із послабленням центральної виконавчої влади та передачі виконавчих повноважень від місцевих державних адміністрацій до виконавчих органів рад (див. Тиждень, № 25-26/2013). Звісно, новий президент може спробувати скасувати зміни до Конституції, як це вже робив Янукович, однак чи наважиться на такий антиєвропейський за змістом крок хтось із нинішніх опозиціонерів у разі перемоги?

tyzhden