Діяльність Василя Кука на Дніпропетровщині: невідомі сторінки

У Дніпропетровську намагаються заповнити «білі» плями в дослідженнях діяльності Організації Українських Націоналістів на теренах краю. Невідомі та маловідомі факти про так званий «дніпропетровський» період діяльності провідника ОУН на південно-східних землях Василя Кука презентували на засіданні краєзнавчого клубу «Ріднокрай». Вони встановили адреси квартир у Дніпропетровську, де були явки оунівців. Загалом націоналістичне підпілля на Дніпропетровщині, як дослідили, налічувало близько тисячі активістів.
 
Про «дніпропетровський» період Василя Кука, який тривав з літа 1942-го по осінь 1943-го року, коли він очолював провід ОУН на південно-східних землях, відомо небагато. Дніпропетровський науковець, один із дослідників ОУН в регіоні, Павло Хобот вивчає цю сторінку історії вже майже 20 років за архівними документами, свого часу він також записував спогади самого Василя Кука.
 
Науковець каже: Кук сам попросився поїхати в Східну Україну – відновлювати роботу націоналістичного підпілля, яке було паралізоване через німецькі репресії. Більшу частину часу він проводив у Дніпропетровську, але також виїздив до інших міст, де були осередки. До проводу ОУН на Південно-Східних Землях України входили південні регіони – Донбас, Крим, Кубань, Одеса і Придністров’я. У всіх областях були зорганізовані обласні та окружні проводи.
 
Будинок №13, квартира №13
 
Головним завданням підпільників під керівництвом Кука, зазначає дослідник, була пропагандистська робота – вони агітували за українську національну державу, закликали молодь переховуватись, аби уникнути примусового вивезення до Німеччини, організовували втечі тощо. Акцій саботажу, через які могло б постраждати мирне населення, ОУНівці не влаштовували, зазначає Хобот.
 
Наразі встановлені адреси квартир у Дніпропетровську, де в роки німецької окупації, діяло оунівське підпілля і мешкав сам провідник. Конспірація була на найвищому рівні, каже Павло Хобот.
 
«Збереглися ці будинки, ці квартири. Одна з них – на Карла Лібкнехта, 13. Там, у квартирі № 13, власником якої був художник Максименко, Кук тривалий час проживав. Що цікаво – в сусідній квартирі, 14-ій, проживав інший підпільник, Омелян Логуш, інші провідні оунівці. Однак конспірація була така, що ці підпільники не знали, що поруч живе їхній провідник. Є й інші квартири, де він проживав. На Лівому березі є. Є неіднентифіковані», – розказує Хобот.
 
Дружина не знала його справжнього імені
 
Павло Хобот також переповідає те, що стало відомо йому про стосунки Василя Кука з його дружиною Уляною Крюченко.
 
Якщо говорити про конспірацію, то навіть його дружина Уляна Крюченко, уродженка Солонянського району Дніпропетровської області, певний час, навіть на час одруження, не знала його справжнього імені. Вона думала, що його звати Юрій. А насправді він Василь. Вони взагалі не розказували один одному про себе, про своє походження, родичів, аби потім не видати це у випадку арешту й допитів», – дослідив історик.
 
Василь Кук був не тільки практиком і теоретиком підпільницької роботи, автором посібників з вишколу, конспірації тощо, а високоосвіченою людиною, кажуть наковці. Павло Хобот розказує про такий випадок, який стався з провідником в Дніпропетровську.
«Він знав добре декілька мов – польську, німецьку, англійську, латину, старослов’янську... Відповідно, коли він спілкувався німецькою, німці не відчували акценту. Був такий випадок. Під час проживання його на одній з квартир сусіди донесли на нього в гестапо. Коли німці прийшли перевірити, хто там проживає, Кук показав підробні документи, поспілкувався з ними вишуканою німецькою мовою, відповідно у німців відпали всі питання», – розповів Павло Хобот.
 
Тема, що потребує вивчення
 
За даними істориків, Василь Кук покинув Дніпропетровськ останнім з оунівського підпілля восени 1943 року, вже перед самим приходом радянських військ. Далі його діяльність вже повністю розгорталась на теренах Західної України, аж до арешту 1954 року. Попри те, що Дніпропетровськ упродовж кількох років був центром оунівського підпілля в Східній Україні, події тих років досі ґрунтовно не досліджені. Місцевий краєзнавець, керівник клубу «Ріднокрай» Ірина Голуб переконана в необхідності подальшого вивчення теми й організації дискусій.
 
«Тема широка, глибока, нам ніхто не забороняє – я думаю, у Верховній Раді не ухвалять отой законопроект – досліджувати. Ми будемо продовжувати», – вважає Ірина Голуб.
 
В останні десятиліття на Дніпропетровщині видали лише кілька книжок, присвячених діяльності ОУН, але наклади мізерні.

Юлія Рацибарська
radiosvoboda