Звільнення полоненного

Те, що ситуація навколо помилуваня бувшего міністра внутрішніх спра України Юрія Луценко почала стрімко розвиватися - і президент Віктор Янукович віддав розпорядження, що може привести до звільнення одного із самих безкомпромісних його критиків - свідчить, звичайно ж, не про милосердя влади і її прагненні вирішити проблему політичних ув'язнених у країні.
Ні, це насамперед найважливіший політичний індикатор – Янукович хоче будь-що-будь домовитися з Європейським Союзом і не зірвати процедуру підписання угоди про асоціацію. Саме звільнення Юлії Тимошенко і Юрія Луценка було однією з важливих умов Брюсселя. Поки що Янукович намагається вирішити ситуацію, наблизивши звільнення Луценка й відмовляючись від звільнення Тимошенко. Але те, що він почав іти на поступки Брюсселю - не погоджуючись у той же час ні на які компроміси з Москвою, що не вимагають від нього ніяких політичних кроків - показує, у чому він зацікавлений насправді.

Прийшовшому  до влади в Україні номенклатурно-олігархічному угрупованню необхідна ЗВТ із Євросоюзом - для прибутків, а також потрібні  міжнародні кредити - для недопущення соціального краху країни й неминучого бунту після цього. Росія не може забезпечити її основним представникам ні нових прибутків ( більше того, вона просто відбере в них підприємства ), ні кредитів. Повна ізоляція теж небажана. Розуміючи це,  не потрібно  розслаблятися й вважати, що звільнення Луценко - це велика послуга влади. Ні, на Януковича і його групу потрібно продовжувати тиснути - і європейцям, і українському суспільству - аж до їхньої остаточної капітуляції. І цього тиску не потрібно боятися: ось, мов, розсердяться, закрутять гайки, усіх пересаджають, підуть до Росії. Вони - банкрути, притому ж - жадібні банкрути. Нікуди вони не дінуться.

І не потрібно сприймати всерйоз слово «помилування». Обвинувачення, по яких засуджений Луценко, настільки абсурдні й безглузді, що говорити про яке-небудь правосуддя - виходить, не поважати себе. Звичайно, як і будь-який український політик, Луценко - не ангел. Але його супротивники не знайшли нічого краще, як сховати його у в'язницю по обвинуваченнях у святкуванні дня міліції й одержанні кваритири водієм міністра. Це означає, що вороги міністра не змогли знайти в його досьє справжньої корупційної складової, особистих інтересів - те ж саме потім повторилося й в історії з переслідуванням Юліи Тимошенко. Саме виходячи із суті обвинувачень, можна без коливань визначити вихід Луценко з в'язниці - сподіваюся, що він відбудеться - як звільнення полоненого, захопленого триумфуючим окупаційним військом. Саме так, а не інакше.

Знищення законодавчої влади, судів, прокуратури, волі слова й підприємництва, нехтування  волею громадян - це різновид окупації, тільки здійсненої не вторгненням зовні, а діями добре організованого угруповання зсередини. Це звичайна окупована країна, і все в ній, як в інших окупованих при схожих обставинах країнах - господарі становища, супротивники захоплення, колаборціоністи, байдужі...І якщо ми й друзі України в Європі не можемо перешкодити цій окупації, то пробивати в ній пролм - наш обов’язок. Звільнення військовополонених - один з таких проломів.

Виталий Портников

головний редактор і телеведучий каналу TBi