Про співтовариство

Розміщуєм історії, притчі, оповідання на духовну тематику, духовну музику.
Велике прохання-не влаштовувати теологічних дискусій, а поважати релігійні переконання інших людей. Хами ,войовничі атеїсти і любителі флуду будуть занесені в ЧС.
Вид:
короткий
повний

Короткі історії для душі

Правильная жалость

Увидела жалость тонущего человека. Бросилась в воду, схватила его за волосы и потащила к берегу.

            - Что ты делаешь? – возмутилось лицемерие. – Ему же больно!

            Но жалость ничего не ответила. Да и не до того ей было!

            Она доплыла до берега и оказала первую помощь едва не захлебнувшемуся человеку.

            - Спасибо! – открыв глаза, прошептал он. – Ты спасла мне жизнь.

            А мудрость сказала:

            - Все правильно. Настоящая жалость, когда это необходимо, обязана быть безжалостной!

24 січня. Справжній рай

Одного разу йшов дорогою чоловік з конем і псом. Коли минали вони велетенське дерево, потрапила в нього блискавка й спопелила їх усіх. Однак чоловік не відразу усвідомив, що пішов зі світу (часом небіжчикам треба трохи часу, щоб усвідомити переміну свого стану.)
Дорога була довга і вела догори, сонце пекло безжально, і всі троє потомилися від спеки і спраги. Аж ось за поворотом виросла перед ними велична мармурова брама, а за нею площа, брукована чистим золотом. Посередині стояв водограй з холодною і чистою водою. Мандрівник попростував до вартового, що стояв на вході.
-Добридень! Як зветься це чудове місце?
-Це рай.
-Як чудово, що дійшли ми до раю, дуже вже хочемо пити.
-Можеш зайти і пити досхочу.
-Але ж мій кінь і пес також мучаться від спраги.
-Дуже шкода,-відповів вартовий.-Але тварин сюди не пускають.
Мандрівник засмутився, але сам пити не став, подякував вартовому і попрямував далі. Після довгої дороги вгору дійшли вони до селища, до якого вела небрукована дорога, обсаджена деревами. Під одним з них лежав чоловік і, мабуть, спав.
-Добридень,-привітався мандрівник.
Той мовчки кивнув головою, привітавшись.
-Я, мій кінь і пес вмираємо від спраги.
-Он за тими каменями є джерело. Пийте скільки душа забажає.
Мандрівник, кінь і пес пішли до джерелі і втамували спрагу. Згодом мандрівник повернувся, щоб подякувати.
-Приходьте, будемо раді бачити вас,-відповів той.
-А не скажеш, як зветься це місце?
-Рай.
-Рай? А вартовий біля мармурової брами сказав нам, що рай там.
-Ні, там не рай. Там-пекло.
-Чому ж ви не заборонили їм називатися чужим іменем?-дненацька розгубився мандрівник.-Ці неправдиві відомості можуть спричинити страшенну плутанину!
-Аж ніяк. Насправді вони роблять нам чималу послугу. Там зостаються всі, хто здатний зрадити найкращих друзів.
(с)

23 січня. Молися і йди вперед

Преподобний Амвросій Оптинський полюбляв розповідати таку притчу.
Їхав один чоловік ринком. Довкола юрма люду, гамір, галас, тлум. Та він на все це зовсім не зважав, а тільки помалу підганяв конячину: "Но-но! Но-но!" Так потрохи й переїхав через цілісінький ринок.
Отак і роби. Хай що би не підказували помисли, а ти пильнуй свого-молися і йди вперед.
(с)

Уныние

Решило уныние радостным людям настроение испортить.

            Одному оно это сделало неприятностью на работе, другому – ссорой в семье. А третий – верующим оказался. Уныние к нему с одной стороны, с другой – ничего не выходит!

            Тогда забрало оно у него все богатство.

            А он:

            - Бог дал – Бог взял! Ему виднее, что мне полезно. А вдруг бы меня завтра из-за него убили?

            Тогда уныние сделало так, что человека понизили в должности, лишили почестей и славы.

            А он:

            - Сам виноват! Плохо работал, значит. Больше теперь буду уделять внимания семье. Слава Богу за всё!

            - Ах, так?! – разозлилось уныние и послало ему лютую болезнь.

            - Больно, конечно! – застонал человек. – Но ведь в болезни Бог совсем рядом. А это – радость, ах, радость какая!

            Как на каменную стену уныние натолкнулось. Только само себе радость испортило. Точнее – злорадство. Потому что какая еще может быть у уныния радость?

22 січня. Настанова

Священник відходив з цього життя. Відходив у радості, немовби повертаючись на батьківщину. Духовні брати обступили його ложе. Вони почали просити його, щоб він залишив їм, як духовну спадщину, важливу настанову, яке допомогло б їм у досягненні християнської досконалости.
Він зітхнув і сказав:
-Я присвятив життя не виконанню своєї волі, а волі Божої, і нікого не вчив того, чого раніше не робив сам.
(с)

Простая истина

 Завидовала-завидовала поганка, что ее в отличие от благородных грибов, в лучшем случае, словно не замечают, и вот что придумала:

            «Это всё потому, что я маленькая и невзрачная! Вот вырасту большой и красивой – всем отомщу!»

            И принялась она пить дождевую воду. Пила-пила… Захлебывалась уже. Но своего добилась: стала выше самого большого белого гриба. Потом намазала ржавчиной от консервной банки шляпку, сделав ее красней, чем у самого красного подосиновика. Да еще и белыми пятнышками для пущей красоты разукрасила!

            И что же?

            Пришли в лес грибники. Собирают боровики, подосиновики, подберезовики. А как бывшую поганку увидели, то удивились:

            - Смотрите, какой мухомор! Давайте его поскорей затопчем, чтобы кто из новичков его за благородный гриб не принял!

            И затоптали, несмотря на то, что поганка стала большой и красивой.

            Ведь дело не в том, кто и каков ты снаружи, а что у тебя внутри…

21 січня. Різнобарвна крейда

Ніхто не знав, коли той чоловік з'явився в місті. Видавалося, що він завжди був там, на тротуарі найжвавішої вулиці з численними крамничками, ресторанами, модними кінотеатрами, вечірніми променадами, зустрічами закоханих.
Стоячи на колінах на асфальті зі шматочками кольорової крейди у руках, він малював ангелів і дивовижні краєвиди, де було сонце, щасливі діти, розпуклі квіти і мрії про свободу. Люди давно звикли до цього чоловіка. Дехто кидав монету на малюнок. Інколи люди зупинялися і розмовляли з ним. Вони розповідали йому про свої турботи, свої надії, вони розповідали про своїх дітей.
Чоловік слухав. Він більше слухав, ніж говорив.
Одного разу чоловік почав збирати свої речі, щоб піти з міста. Навколо зібралися люди і дивилися на нього. Дивилися і чекали."Залиш нам що-небудь. Напам'ять..."
Чоловік показав порожні руки. Що він міг подарувати?
Але люди обступили його зі всіх боків і чекали. Тоді чоловік витягнув з наплічника свої різнобарвні шматочки крейди, якими малював ангелів, квіти і мрії, і роздав їх людям. Кожному по шматочку. Потім, не промовивши ні слова, пішов.
Що зробили люди зі шматочками кольорової крейди? Хтось повісив у рамку, хтось поніс у музей сучасного мистецтва, хтось поклав у шухляду, але, здебільшого, вони забули про них.

Прийшов Чоловік і дав тобі змогу розмалювати світ. Що ти зробив зі своїми шматочками крейди?
(с)

Истинный смысл

Решило богатство с бедностью породниться. Обрадовались добродетели. 
А мудрость и говорит:  — Не спешите радоваться! Разве вы не видите, что богатство решило таким образом себе бесплатной работницей обзавестись? 
И поняли тогда добродетели, что даже в хороших на вид поступках грехов и плохих привычек, в первую очередь нужно искать их истинный смысл…