Про співтовариство

Розміщуєм історії, притчі, оповідання на духовну тематику, духовну музику.
Велике прохання-не влаштовувати теологічних дискусій, а поважати релігійні переконання інших людей. Хами ,войовничі атеїсти і любителі флуду будуть занесені в ЧС.
Вид:
короткий
повний

Короткі історії для душі

4 лютого. Відречення від світу

Молодий служитель звернувся до свого наставника з питанням:
-Чи мушу я цілковито зректися світу?
-Не хвилюйся,-відповів наставник,-якщо твоє життя буде насправді християнським, то світ сам відречеться від тебе.
(с)

Жучок и Лилия

.

Увидел омут на берегу прекрасную лилию. И решил, во что бы то ни стало, завладеть ею. Чего он только не предлагал красавице: покататься на его быстрых волнах, ласковую прохладу воды в нестерпимый зной и целый водоворот всевозможных развлечений и удовольствий. Заколебалась красавица.

Заметил это безнадежно любивший ее жучок и принялся отговаривать:

- Погубит он тебя! Пропадешь! Только куда там!

Он такой сильный, красивый и весь какой-то таинственный… возражала лилия. – Нет, пожалуй, я все же приму его предложение!

Ах, так? – вскричал жучок. – Ну тогда смотри, что ждет тебя, если ты сделаешь это!

И он, сложив крылья, бросился на поверхность водоворота, который тут же безжалостно закружил, завертел его, и вскоре навсегда исчез из глаз лилии, только теперь понявшей, что такое настоящая любовь…

Автор притчи монах Варнава (Евгений Санин)

3 лютого. Коштовний алмаз

На палубі великого пароплава стояв чоловік і бавився, підкидаючи і ловлячи блискучу річ. Пасажири дивлячись на нього, питали:
-Що це у вас?
-Це-коштовний алмаз,-відповів чоловік.-Я продав усе своє майно, яке заробляв протягом життя, аби придбати його.
-Якщо це так, то на вашому місці я не поводився би з ним так легковажно,-зауважив один пасажир.
-О, підкидати його для мене велика втіха,-відповів чоловік і знов підкинув камінь у повітря.

Зрозуміло, що таке поводження з дорогоцінним алмазом недоречне, та, однак, бувають такі люди. Цей алмаз-це наша душа, з якою ми дуже часто легковажно поводимося. Якщо ми загубимо якусь річ-біда невелика. Але якщо загубимо душу-загубимо все.
(с)

Примета

.

Увидела примета человека, который в нее не верит, и подумала:

- Ну, сейчас и ты у меня быстро станешь моим!

Послала она черную кошку перебежать перед человеком дорогу, а через пару шагов выкопала ямку.

Споткнулся человек, идет дальше, прихрамывая.

Но о том, что это связано с кошкой, даже и не подумал.

Разозлилась примета.

Заставила она черную кошку еще раз перебежать через дорогу.

И выкопала уже не ямку, а целую яму!

Погладил черную кошку человек, заметил опасность на пути и обошел стороной яму.

А заодно и дрожащую от бессильной злобы примету, которая поняла, что ничего ей не сделать с человеком, который не верит ни в какие приметы!

Автор притчи монах Варнава (Евгений Санин)


2 лютого. Як потрапити на Небо

Один чоловік помер і пішов на небо. Ангел зустрів його біля воріт і сказав:
-Щоби пройти через ці ворота, ти мусиш зібрати 100 балів. Розповідай мені про всі свої добрі діла на землі, а буду говорити, скільки балів ти отримав.
-Добре,-відповів чоловік,-я прожив з жінкою п'ятдесят літ і жодного разу не зрадив їй, навіть у своєму серці.
-О, це чудово!-сказав ангел.-За це ти отримуєш аж п'ять балів!
-П'ять!?-здивувався чоловік.-Ну, гаразд, я ходив до церкви все життя і регулярно давав пожертви.
-Прегарно!-гукнув ангел.-За це ти заслужив два бали.
-Тільки два?!!-гукнув чоловік.-А що скажеш на це: я організував безкоштовну їдальню і працював у шпиталі.
-Неймовірно! Це варте десяти балів!-сказав ангел.
-Десятьох?!!-закричав чоловік з відчаю.-У такому разі на Небо можна потрапити, уповаючи на Боже благодаття!!!
-Заходь!
(с)

Соловей и куст

.

Соловей однажды увидел цветущий куст и решил сидеть на нем и дожидаться плодов. Сидел соловей много месяцев и близко не подпускал других птиц, чтобы не делиться.

Но вот цветок превратился в коробочку, коробочка лопнула, и белые хлопья из нее разлетелись вокруг, потому что был это хлопковый куст.

Прилетела тут кукушка и говорит соловью:

— Вот видишь, пустил бы ты нас, мы бы тебе сказали, где съедобные плоды. Но ты ведь никого близко не подпускал, вот и наказан за жадность.

***

Тот, кто думает только о себе, лишает себя помощи других.

1 лютого. Наші потреби

Жив на світі один чоловік, який вірив у Бога всім серцем. Він мав зошит, куди записував свої потреби: коли Бог виконував якусь із них, чоловік ставив навпроти неї позначку. Увесь зошит був списаний потребами і проханнями. У того чоловіка був знайомий-безвірник. І чоловік молився за нього без упину, аби той прийняв Ісуса Христа.
Та настав день, коли побожний чоловік помер. Серед його речей знвйшли той зошит, в якому поряд з потребами стояли позначки, але крім однієї-крім тієї, в якій йшлось щоб той безвірник навернувся до Бога. Дізнавшись про це, безвірник покаявся й увірував в Господа.

Бог виконує наші потреби. Але це може статися за рік чи два, а може й за десять. Неважливо! Головне-чекати й вірити.
Той чоловік молився за свого друга понад п'ятдесят років. І начебто не дочекався... Та Бог вислухав його.
(с)

Как барсуку дом строили

.

Жил в лесу Барсук. Ничего не знал, учиться не хотел, а советы давать любил. Кто бы чего ни делал, он рядом вертится и советы дает. Стал Барсук осенью себе дом строить, позвал мастеров — зайцев, которые этот дом мигом и построили. Переехал Барсук.

— А где же окна?

— Окна не нужны, из них зимой дует,

— Где же печь?

— Печь на опушке леса, чтобы в доме просторнее было. И дрова не надо таскать. Лес рядом.

— Где же, наконец, дверь?

— Ее прибили к старому пню, чтобы гости Барсука не беспокоили.

Понял тут Барсук, что нельзя в этом доме жить, потому что дом по его же советам строили.


31 січня. Дорога до храму

Колись давно один мудрий пілігрим, що мандрував світом, ішов повз чисте поле до храму. У полі він побачив трьох робітників. Пілігрим давно вже не стрічав нікого, і йому заманулося погомоніти з тими людьми. Він підійшов до робітників і, бажаючи запропонувати свою допомогу, звернувся до того, який найбільше втомився й виглядав незодоволеним, ба навіть злим.
-Що ви тут робите?-спитав пілігрим.
Робітник, брудний і втомлений, з неприхованою злістю у голосі відповів:
-Хіба не бачиш, каміння волочу.
Ця відповідь здивувала і засмутила пілігрима, і тоді він звернувся до другого працівника з тим самим питанням. Другий працівник на мить відволікся від роботи і байдуже сказав:
-Хіба не бачиш? Гроші заробляю!
Пілігрима чомусь не вдовольнила і друга відповідь, а він, як ми знаємо, був чоловіком мудрим. Тоді він підійшов до третього робітника і спитав те саме. Третій робітник спинився, відклав убік свій нехитрий інструмент і, піднісши очі до неба, тихо промовив:
-Будую дорогу до храму.
(с)

Божья коровка

.

Посреди прекрасного, яркого Бо­жьего мира жила маленькая серенькая букашка. Все другие насекомые очень гордились своими яркими цветами и не обращали на неё никакого внимания, а колорадский жук даже насмехался над ней.

Маленькая букашечка очень горе­вала. Но однажды утром её погладил по спинке солнечный лучик. Малышка обрадовалась, что её кто-то любит, и подумала с благодарностью: «Я могу сделать доброе дело! Очищука листики от тлей», — и листик за листиком, веточка за веточкой за день очи­стила целое дерево. И каждый листочек на дереве зашептал ей:

«Спасибо, ты спасла нас!» Се­ренькая букашечка была так рада и смущена, что покрасне­ла. Это было так красиво!

С тех пор она всегда сияла и излучала такую радость, что все полюбили её и стали называть «божьей коровкой». И теперь, когда люди просят её полететь на небо и исполнить их желание, она с радостью это делает, ведь она — «Бо­жья», и она точно знает, что каждый может стать счастли­вым, нужно просто делать до­бро другим!