Про співтовариство

Сообщество для тех талантищ, которых посещают эти... порой наивные, порой глупые, порой пустые, но порой интересные, порой захватывающие, порой полезные, порой возбуждающие (возбуждающие разум), порой оригинальные, порой безумно красивые, порой печальные, смешные и т.д. мысли... Давайте в этом сообществе разместим свои размышлизмы и будем размышлять.. :)))))))))))))

Важливі замітки

Вид:
короткий
повний

Авторские РАЗМЫШЛИЗМЫ

***

  • 18.08.08, 15:39
                               Утро и ночь слились в едино
и черной полосой покрыло жизнь,
та боль живет в тебе, она непобедима..
За светлый миг ты посильней держись.
 
Не опускай глаза, мир полон красок,
ты протяни мне руку, помогу
ведь серость, страх.. он состоит из масок
а я искру в душе так нежно берегу..
 
Лишь для тебя,скрываю свою жалость
и улыбаюсь,когда комом в горле боль,
не много светлых дней теперь осталось
но я зажгу их ярко,я сыграю эту роль.
 
Как в кукольном театре представленье,
там чья-то жизнь висит на волоске
игра пластмасок вызывает восхищенье..
десятки жизней в сморщенной руке.
 
Мы все актеры театра одной драммы
все так же, мы висим на волоске
и только пиии... прямая ось кардиограммы
смена сюжета, осколки жизни в кулаке.
 
Сестренке

В ЬІ Н О С "МОСКА" пО-Українськи!!! САГА про ШПАЛИ!!!

САГА про ШПАЛИ!!!

Це булла ніч. Потяг їхав в нічну зміну тому в нього не було

видно шайб на колесах, хоча гайки проглядались через морок надшпалних випаровувань. Рейки , як завжди, біли відданими одвічним традиціям і ніяк не хотіли перетинатись, хоча й паралельними їх було важко назвати – парадокс! Тому через такі дивні обставини, що склались навколо мене, яподумав, що сесію мені буде важко здати і буде дуже неприємно якщо вимкнуть світлоу вагоні .

Я поглянув у вікно і зрозумів, що ми стоїмо. Це також можна було зрозуміти й не дивлячись у вікно, а лише здогадатись проаналізувавши тенденцію зміни аспектів частоти, а також властивості та величину  амплітуди поперечного розкачування вагону. Такі думки можуть виникнути лише в людини несповна або через чур пере сповна Розуму, все-таки мабуть перше.. Всі полягали спати, залишились лише декілька компаній допивати недопите і я дописувати недописане. Надворі був такий дивний морок, що через його затуманену темряву можна було б розгледіти, навіть, за кілометр людину в полі, або поле в одвічній темряві… але в мене не виходило… НІ! Мабуть,все-таки шпали десь перетинаються з рейками, бо такого не моу бути щоб рейки не перетинались з вагонами в той час , як шпали не перетинаються між собою, а перетинаються лише між тобою , тоісТЬ реЛЬСОЮ, а саме з вагоном. Отже: якщо Шпали за допомогою таких посередників, як рейки, колеса, гайки і шайби перетинаються з вагоном, це означає що, болти на колесах на даремно заляпані грязюкою, щоб через неї не було видно шайби , бо шайб в Київському вагонобудівному депо дуже мало, навіть, можна сказати – ДеФіЦиТ! Тому , шибкоумні шайбо хитрі ПоЇздОслЮсарі з дуже розвиненою ХітроЖопостю знімають шайби з колес вагонів Заїжджих потягів таких, як, наприклад, з Дніпропетровська, Донецька, Сімферополя і Полтави. І пригвинчують на Свої, через що, не роГУблені Провідники вагонів, у своїх же інтересах свого ж Працевлаштування, заляпують Болти коліс болотом, щоб хитрі вагонослюсарі не помітили новеньких шайбочок Полтавського вагону. А заляпані Болти вагону можуть, в свою чергу, спричинити появу досить цікавих обставин та ситуацій. Так, наприклад, один заляпаний грязюкою болт може Заклинити колесо і перетнути зустрічну шпалу за досить цікавою траєкторією. Цю траєкторію можна було б дослідити, тільки у випадку, коли можна поставити себе на місце цього самого болта або шайби, в самому гіршому варіанті – грязюкою. Суть ситуації в тому, що  заклинивши колесо, болт відлітає по, наперед заданій, траєкторії, на наперед задану відстань. Але суть не в болті… Після цього починається доругий етап – евакуація шайби. Шайба відчувши в собі сили і можливість звільнитись від грязюки, наляпаній на неї примусово, зіскакує і прямує вже по заданій траєкторії, але відмінній від траєкторії болта, але так як не в болті суть,  то забудемо на деякий час про той сраний болт курва його б побрала... В той час , як шайба відлітає від колеса у співробітників Київського вагонобудівного депо спрацьовує сирена датчика «відривашайбивідколеса» Полтавського вагону №10 потягу №612 Київ – Кременчуг, що встановлений навмисно між колесом і шайбою активістами та добровольцями спеціальної шпигунської служби Київського вагонобудівного депо, ще до того, як їх заляпали не дурні провідники цих же вагонів заради свого ж заробітку та майбутнього і майбутнього та добробуту своїх сопливих дітей…

Після того, як спрацьовує система оповіщення Київського вагонобудівного депо, на місце скоєння відриву Шайби виїжджає оперативна група хитрих та постійноГОТОВИХ оперативників\вагонослюсарів, зацікавлених в знаходженні шайби особисто, так як їхня зарплатня зконцентрована на відсотках від знайдених заляпаних грязюкою новесеньких шайбочок! Тому прибувши на місце скоєння відриву вони оперативно витягують свої…хм) Свої «відірвавшихсяшайбошукачі» і налаштовують  їх на відповідні параметри відповідної шайби й розпочинають свої пошуки, але це виявляється не так вже й просто!!!

Дуже багато ускладнень несуть .. ШПАЛИ!!! Які перетинаються між собою і грязюкою, що відпала від болтів і прилипла спочатку до шпал, що перетинаються, а потім до підошви чобіт оперативників із Київського вагонобудівного депо. За роки служби оперативників ВИЯВИЛОСЬ!, що грязюка при змішуванні з надшпалними випаровуваннями й резиною підошв чобіт створюється Дивний синтез речовин, який в результаті викликає ПерЕшкоди у «відірвавшихсяшайбошукачАХ». І дуже шкідливо впливає на розумову діяльність Київських оперативників. Що було доведено самими ж постійноГотовими і хитрожопими оперативниками, через що їх через високу Шкідливість роботи, завчасно звільняють на пенсію!!! Після звільнення на пенсію майже кожен 987-ий оперативник відчуває дискомфорт,постійні депресії і недостачу екстріму у своєму житті. Вони відчувають тваринний потяг до щоденних чи то ранкових чи то нічних екстрених виїздів на місця скоєння відриву і відльоту шайб. Їх переповнюють одвічні спогади яскравих днів татемнючих ночей років своєї роботи на улюблене Київське вагонобудівне депо. Але ніхто і ніщо їм не може зарадити горю та допомогти згасити в собі це палке бажання . І від цієї безвихідності вони так і вмирають від «ПЕРЕІзбитка чуВСТВ», на радість зацікавлених особисто в ЇХ смерті, провідників Полтавських вагонів потягу №612 Київ – Кременчуг, але ж вони – сірі – навіть не уявляють і не здогадуються, що пОховання оперативників ПРоплачує Київське вагонобудівне депо за допомогою ресурсів та коштів ПОПЕРЕДНЬО продуманих та стягнених СТЯГНЕНЬ, у вигляді ПОДАТКІВ стягнених з цих же ж вагонопровідниках, що наперед заляпують колеса і болти разом з шайбами грязюкою! От саме за рахунок смертей своїх оперативників та податків стягнених з провідників Полтавських вагонів і живе все Київське вагонобудівне депо. В цьому заключається весь закон природи. Сильніші забирають у слабших, а потім їх гризе Сумління і сильніші помирають від ПЕреІЗбИТКА ЧУВсТВ, а саме від того що їх загРИзає совість. І слабкі залишаються у виграші, ще й з цілою тушою мяса сильнішого, за рахунок чого слабші й виживають…суки Мораль історії в тому, що сила не завжди важлива, а важлива -  ЇЇ КІЛЬКІСТЬ..і хітрожопость!!!АллілуйЙА!!! 29.11.2003  00:30 (с) torba

Дорогой ПИПЛ!

  • 12.08.08, 16:24
ДОРОГОЙ ПИПЛ, ПРОШУ ВАС ХВАТИИИИИИИИИИИИИТ!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
и так хреново....

Все у нас будет впорядке.
Ну смысл размусоливать эту тему про войну? Все мы переживаем, все боимся, всех нас это задевает...
Но ведь мы тут бессильны.. Так разве кому-то станет легче от наших возмущений и криков??? Ведь мы ничего не решаем... и ничем не можем помочь...
а если полезем помогать, то будем в такой же ситуации....
Ребят, ну поймите вы наконец, от этих постоянных криков и разглашений только все накаляется... Кто-то за тех, кто-то за других... кто-то воздержался..
Да скоро сами между собой драться начнем...


Если кого обидела своими словами, прошу прощения! Но действительно уже не возможно смотреть на ленту...
одна грусть, от которой никому легче не становится...!


П.С. мне кажеться комментарии тут ни к чему.

Мой наркотик...

  • 04.08.08, 15:20
Кофе, горячий черный кофе
только ты так манишь ароматом
пьянишь, пробуждаешь... только ты
наполняешь утро вкусом...
Горький привкус и сладкий аромат
идеальное сочетание несовместимого...
...мой наркотик, сахарный яд...
утро..лечу к тебе с закрытыми глазами,
к единственному спасению
и лишь один глоток, маленький глоток,
глоток с привычной горечью будней
порождает росток надежды...
..в остывшей, заспанной душе...
заиграла кровь, забурлила жизнь
такая милая, искренняя улыбка
и глаза цвета самого синего неба...
заставят мир закружиться в вальсе..
вальсе жизни, мгновений, эмоций...
..Кофе... с тебя начинаеться жизнь
жизнь каждого дня,
движение мыслей и ощущений...
........................................................
..сладкая жизнь с горьким привкусом...
..идеальное сочетание несовместимого...
жизнь -  мой наркотик, мой сахарный яд.




Во всем виновата жизнь жестянка

  • 22.07.08, 13:51
Да, жизнь порой бывает жестока, она ставит палки в колеса и сворачивает руль совершенно не в том направлении.

Да, жизнь преподносит сюрпризы, да и не то чтобы сюрпризы... для тебя это сюрприз, пока не откроется красивая коробка  со цветастым бантиком... и это уже не сюрприз, это обыденность, это то, что уже есть и это по-немногу уходит в прошлое, туда, где когда-то "это" казалось таким желанным... и именно в тот момент когда открывалась коробка - был самый кульминационный момент, пик эмоций, который и сохранился в памяти, который остался в жизни...

Да, жизнь рисует полосы, черные и белые.. мы почему-то пытаемся идти вдоль полосы не пересекая другую, а ведь так не бывает, ведь это монотонно, а все состоит из плюсов и минусов, из противоположностей и тем меняет оттенки, краски, жизнь. Идти нужно, пересекая полосы, и там, за горизонтом открываються другие палитры, палитры счастливой жизни... от такого колличества цветов, кругом идет голова..

Жизнь, жизнь, жизнь, жизнь.. мы виним ее за все, за эти палки в колесах, за сюрпризы, за чертовы полосы несчастной зебры...

а ведь.. .ведь мы представляем жизнь, мы и есть воплощение жизни, той самой жизни... пока мы ходим, пока есть движение, дыхание, развитие... есть жизнь, есть мы. Мы и есть жизнь. Мы сами придумываем краски, колеса, сюрпризы... само значение слову "Жизнь", а ведь мы сотворили его как что-то огромное, всевластное, отдельное существо, на которое можно сбросить все проблемы, все неудачи, обвинить ее.... а что же она скажет.. ее ведь нет как Индивидуальности... она это совокупность всего живого, всего разумного и не очень, всего что движеться, развиваеться, ростет, всего, что живет и ставит друг другу палки в колеса)...

Бартер.

  • 19.07.08, 16:03




Щоб втратити свої крила - треба просто вдягнути маску.

- А маска комфортно сидить?
- Напевно комфортно, раз більшість вибирає маску.
Крила заважають у громадському транспорті.

- А можна і крила, і маску, і на велосипеді ?
- На маскарад можна, в житті - ніяк.

- А крила теж маскарадні, чи лише маска?
- "Життя - це гра, а люди в ній актори".
Нагадали Анатаріеля з його питанням:
"Що я ще досі на землі роблю?".
Відповідь: шукаю дві пари крил.



Мелочи

  • 18.07.08, 11:25
    Утро, казалось бы обычное утро. Все просыпается, все начинает свое движение, телодвижение и движение мыслей. А ведь кто-то наверное и не засыпал, а просто наблюдал за тем, как все спит, за тишиной темной ночи и звездным покрывалом. А ведь все не как всегда. Во всем таком обыденном, приевшемся есть тысяча мелочей, мелочей которые вызывают у нас улыбку, восхищение, радость, удивление.

    Ты идешь сонный, злой на работу и все не так как ты хотел... а мимо тебя пробежит какая-то собачка, дворняжка... такое лапоухое пятнистое чудо, виляя хвостом посмотрит на тебя добрыми глазами и на ее мордачке прорежется практически не заметная улыбка.. ну как тут не улыбнуться... ведь она смееться с нас, людей... мы расстраиваемся, злимся попросту, из-за ничего, возможно из-за того, что поспали на 10 минут меньше, или надоедливый будильник все никак не замолкал и жужжал над ухом... а это ведь глупости... возможно та дворняжка пробегала всю ночь, чтобы найти себе еду, ее прогоняли, но она не опускала нос, не здавалась и все же улыбаеться тебе, виляя хвостом... И ты так невзначай , совсем не наигранно улыбнулся и то большое жолтое солнце - светит по другому, привычная дорога кажеться такой родной.. ведь изо дня в день ты истаптывал ее, изучал, и знаешь на ней каждый камушек, каждую ямку, ее всю от А до Я...И твое настроение улучшилось...
    Теперь на банальный вопрос, такой вот вопрос "ради приличия" - Как дела?, ты не ответишь "нормально", что означает "лучше ты б не спрашивал, ведь хуже не бывает", ты скажешь "Хорошо", что уже дает глубокие надежды на то, что все будет превосходно, все будет как никогда хорошо, все будет просто оболденно))) Все будет не так как всегда!

И это и есть те мелочи, которые творят чудеса. Крохотные чудеса, но все же чудеса.
Просто открой глаза, оглянись вокруг, посмотри на этот приевшийся мир и возможно он поменяет краски. Улыбнеться тебе.. а ты не сумев удержаться, в ответ так наивно, бескорыстно улыбнешься, кто знает может и поменяешь свои краски

"Да, люди, здесь нет ошибки,
Дана нам роковая власть;
Довольно нам одной улыбки,
Чтоб вознестись или упасть". -
А. Мюссе

Ёпрст... це шо тварица?!

  • 07.07.08, 15:48
Така, така.. шо та сяводнешний панидельник уж черезчур нигативный какой-та на блогах..
АУУУ,.. КУ-Ка-Ре-КУ... эй, пазитивы и пазитивщицы, активизируемсо... Собираем в купу усе улыбки на все 32-33 зубени и давай улыбаться.. Танцы, пляски, кофя, пиффа, соки всякие, песни завывай развеселые и вперед к радуге эмоций и удавольствия.
Рассапливились савсема... Злюки бабры... ща усем па платочку, па валерьяначке, взялись за руки и вперед хараводы водить... шо ж це робыця.
Я тута с паламатым пальцам на работе храмукаю и все хихикают с мене, так шо ж растраиваца и я хихикаю. Храмая бландинистая бибизяна с красной попай.
Карочше каму скушна, кому хоца слюни параспускать, пазлица.. прихадите я вам пальцы буду ламать.. ой ... имела ввиду настраение паднимать искуственна...
Камон эврибади А-А... *панеслась в пляски на адной наге*
Жись прекрасна... улыбнись ей и она не будет так часта паварачиваца к тебе попам...
Будь дабрее и мир на тебе аттяница .. тобта мир тебе улыбнеца






Ёпстель мопстель... дремлют пазитивщики...
Даввай Вставвай страна веселых букафф и развлечений!!!!!

приторно так все,все так бумажно...

  • 07.07.08, 13:42
Какие жизнь кидает нам мгновенья,
что все вокруг теряет свои краски
стираеться в душе то терпкое забвенье,
которое так четко рисовало маски.

Тумана полотно,а ведь оно прозрачно
слегка лишь только затуманит взор
и, вы , на фоне этом смотритесь невзрачно,
в защиту лжи своей - несете глупый вздор.

Жизнь дерзкая капканы тихо ставит
изранит, шрамы начертает в подсознанье
она играет нами, она вселенной правит
а мы лишь пешки той судьбы, ее издание.

И сколько букв, страниц, совсем не важно
нужно лишь правильно акцент поставить
наполнить смыслом, мыслями... и потиражно
не забывать немного нового добавить.
чтоб не смотрелось приторно так все,все так бумажно...

Мальчик, девочка

  • 02.07.08, 13:01
Мальчик, девочка, мальчик, девочка.. какая в попу разница.. ой

Вот все всю жизнь разделяют человечество на два пола, мож где и на три, нинаю. Делят, разделяют, разграничивают.. а ведь в нас не так много отличий, как кажеться, просто мы сами навязываем себе эти отличия. эти противоречия.
Мне вот было бы интересно оказаться в теле противопожного пола и посмотреть мир глазами мужчины. Чтобы изменилось. Какой из меня бы вышел мужчина. Мне кажеться что был бы какой-то такой кумедный мальчик, простой такой хлопец на абизянку похожий с кучей вредных привычек....

Ну, например, как вы вели бы себя, оказавшись в теле другого пола - изменили бы что-то в себе, или нет?
Или какие качества людей другого пола считаете настолько полезными, чтобы желать присвоить их себе?
Что хотели бы позволить себе из того, что считается прерогативой другого пола?

В общем, интересно мне, любопытнай Варваре)))