Народився 9 грудня 1951 року у Косові, де закінчив СШ і школу мистецтв по класу акордеон.

Навчався у Львівському інституті фізичної культури та Івано-Франківському музучилищі ім. Д. Січинського, але обидва заклади освіти не закінчив.

Виступав у вокально-інструментальному ансамблі «Беркут» при Івано-Франківській філармонії. На вірші Степана Галябарди написав пісні «Несу свій хрест», «На Україну повернусь», «Чумаки», «Моя любов — твоя журба», «Серце тривожне у снах»; Володимира Григорака — «Вечорова пісня»; В. Стельмаха — «Отака історія» (до вистави «Маруся Чурай» Ліни Костенко, вперше виконаної у Канаді); косівчанина Василя Гостюка — «А липи цвітуть» і косівського журналіста Василя Глібчука — «Червона калино, скинь чорну хустину».

2006 року Київський ювелірний завод та Остап Гавриш презентували музичний фільм «Де смереки стрункі».

Пісні Остапа Гавриша звучали у виконанні Назарія Яремчука, також звучать у виконанні Іво Бобула, Світлани Білоножко, Павла Зіброва, Надії Шестак, Красовський Іван тенор. Дебютувала як співачка і його дочка Мар'яна.

Живе постійно в Києві. Остап Гавриш – композитор, народний артист України, автор відомих пісень, знаних і улюблених в Україні та за її межами. Перші твори композитора з’явилися у світ ще 1971 року, які виконував Рок-гурт «Гуцули» з Косова, в якому композитор брав участь.

З 1973 твори Остапа Гавриша стали виконувати професійні колективи, серед яких гурт Івано-франківської обласної філармонії «Беркут» з піснями «Яблуневий цвіт» і «Чарівна калина» та гурт «Гудаки» з Ужгорода. З того часу пісні стали поширюватись по Україні.

Але смерть відомого композитора Володимира Івасюка 1980 глибоко вразила Остапа Гавриша і мовчання в музиці тривало до 1988, проте талановитого композитора вже не можна було стримати і на світ з’являються твори, які пробуджують в серцях українців почуття гідності і поваги до себе. Такими піснями стають «Отака історія» (сл. Богдана Стельмаха) у виконанні автора та відомого співака Віталія Білоножка, а також «На Україну повернусь» (сл. Степана Галябарди), яка була присвячена 100-річчю першого поселення українців в Канаді, і яку заспівав Іво Бобул.

В той час в ефірі українського радіо і телебачення з’являються твори, в яких висвітлюються трагічні сторінки нашого народу: «Сохрани, Боже» - чорнобильська біда (сл. Степана Галябарди, вик. Віталій Білоножко) та «Чумаки». Поряд з піснями громадянського спрямування композитор дарує шанувальникам його творчості цілий ряд пісень, які по праву стають народними: «А липи цвітуть» (вик. Лілія Сандулеса, Іво Бобул), «Білий цвіт на калині» (вик. Павло Зібров), «Там, де гори сині», «Квітка-чарівниця» (автор слів Вадим Крищенко), «Ніч кохання» (вик. гурт «Дзвони»), «Заметіль» (сл. Неоніли Стефурак), «Де смереки стрункі» (сл. Василя Гостюка) — вик. Василь Зінкевич, «На водопаді», «Грає листопад» — вик. Надія Шестак, «Несу свій хрест» — Лілія Сандулеса, «Дві зорі» — Іван Мацялко. Новими барвами у піснях Остапа Гавриша проявляється талант Віталія Білоножка — «Білий острів» (сл. Неоніли Стефурак), «Живу у пісні» (сл. Надії Дички), «Почекай до літа», «Я дивлюся на тебе» (сл. Василя Гостюка), «Яблука падали» (сл. Степана Пушика) та інші. Ці твори і багато інших стають переможцями та лауреатами найпрестижнішого в Україні фестивалю української сучасної музики «Пісенний вернісаж», «Пісня року».

Яскравою сторінкою у творчості Остапа Гавриша стала співпраця з улюбленим у народі співаком Назарієм Яремчуком. Їхня творча дружба почалася з 1-го січня 1993 і тривала до останніх днів співака (червень, 1995). Вона вилилася у дев’ять творів (на десятій пісні життя обірвалося), які здобули широке визнання слухачів. Де б не виконувалися пісні, чи то у рідних Карпатах (звідки обоє родом, Назарій з Вижниці, де і був заснований ансамбль «Смерічка» Левком Дутківським; Остап з Косова) чи у східних областях України, пісні дивували гуцульським мелосом, українськими народними інтонаціями, своєю унікальною мелодійністю. Велика вдячність цим двом талановитим митцям стала справжньою окрасою української пісні. «Налий, шинкарочко», «Де смереки стрункі», «Там, за дорогами», «Забудеш», «Подаруй, кохана, цвіт», «Заграй, дударику», «Стрілецький романс», «Віхола», «Червона калино, скинь чорну хустину» і до сьогодні звучать в ефірі українського радіо і телебачення, нагадуючи про чудовий голос незабутнього Назарія Яремчука. Ці твори підтримала українська талановита молодь, яка з успіхом доносить до людей музику Остапа Гавриша.

Багатогранна музика Остапа Гавриша привела його до духовної пісні, де до 2000-річчя народження Ісуса Христа у співавторстві з поетом Вадимом Крищенком був написаний мюзикл «Десять Божих заповідей» — «Хвала Всевишньому» у виконанні на той час молодими артистами. Було поставлено 60 концертів у різних куточках Прикарпаття, де зі сцен і сіл, і міст звучала пісня, натхненна Богом. На жаль, замало цих виступів, бо хотілося, щоб праця знайшла більш широкий резонанс у людей різного віросповідання, і є надія, що «Десять Божих заповідей» ще повернуться на велику сцену і на екрани телевізорів у всьому світі, адже при необхідній фінансовій підтримці композитор має намір відзняти музичний фільм, щоб слово Боже могло хвилювати мільйони людей.

Нині композитор Остап Гавриш працює над написанням нових творів, надалі співпрацює як і з відомими в Україні виконавцями, так і з молодими, а також особливі надії покладає на свою доньку Маріанну, яка має можливість стати відомою артисткою.

Великим акордом любові до рідної землі є музичний фільм «Де смереки стрункі», де його музика, яка написана на народних мотивах, переплітається у вінок життя і побуту жителів Карпат — гуцулів. Адже творчість композитора — невід’ємна складова частина гуцульського народного мистецтва.

Великим болем у серці відбився творчий доробок, коли три роки тому довелося виступати у Римі перед українцями-заробітчанами на свято Великодня, де були присутні 6–7 тис. українців. Перед композитором зі сцени перед собором св. Софії стояли здорові, працьовиті українські жінки і чоловіки, яких доля нещадно скарала у своїй Батьківщині, бо вони прагнули одного — забезпечити свої сім’ї належними умовами життя. І те все пережите відбилося у пісні на вірш поетеси і письменниці Марії Влад «Вітри», який був відзначений премією на «Коронації слова».

«Об’єднаймось, українці» — це пісня і вся його творча енергія, спрямовані для утвердження української нації у світі, щасливої долі українцям на земній кулі. І підтвердженням цього є проект «Від Говерли до Ай-Петрі», метою якого є об’єднання українців від заходу до сходу через призму української пісні, шляхом донесення творчого доробку композитора до жителів усіх регіонів України.