Чорне море...Доріжка...Світанок...

Серпневі медузи - як діти:
Ніжно бавляться в чистій воді!
Чуєш, море як дихає тихо?
Воно бачило стільки подій!

Море Чорне і нас поєднало:
Я писала, а ти малював...
Я на березі сонце стрічала,
Ти за гори його проводжав...

Ми ступали на місячну стежку
Під священний небесний купол.
Море ж пестило, ніжне і тепле,
В даль манило, у зоряну купіль....

Поринали в бездонне безмежжя,
Забували про час і про вік...
Десь позаду було узбережжя,
А попереду - стільки утіх...

...На світлині ти сонце даруєш
Із долоні в долоню... Коханий...
А на іншій мене ти цілуєш -
Ми прощались, неначе востаннє.

Зустріч справді була та остання;
І ще декілька років дзвінки...
Чорне море... Доріжка... Світанок....
І прощальний цілунок... руки...